June 25, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

АЛЬФРЕД КОХ ПРО ВІЙНУ РФ В УКРАЇНІ

1 min read

Дев’яносто перший день війни зустрів нас повідомленнями про тяжкі бої на Донбасі. Росіяни наступають. І це факт. І нічого тут наводити тінь на тин.

Втім, так і має бути, поки не запрацював на повну силу ленд-ліз. Тому нема чого панікувати, битися в істериці та шукати зраду. Треба повільно і планомірно відступати, знищуючи якнайбільше живої сили та техніки ворога та заощаджуючи своїх бійців.

Кутузов, он, Москву здав, а війну виграв. А тут не Київ і не Харків, а якийсь Сєвєродонецьк. Який, до речі, ще й не здали поки що. Так що нічого скиглити. Потрібно зібратися з силами і терпіти. Ситуація точно не гірша за ту, що була, коли ворог стояв за кілька кілометрів від Києва.

Тоді, три місяці тому, ще навіть не було жодного розуміння, чи буде західна допомога і коли. А зараз все більш-менш ясно. І тому можна спокійно планувати свою військову стратегію.

І нема чого розповідати про зраду Заходу. Усі, хто зараз розповідає про це зрадництво, демонструють повне нерозуміння того, як усе на Заході влаштовано.

Я сам не великий знавець усієї цієї кухні, але дещо можу розповісти. Найголовніше, що необхідно зрозуміти нашим українським друзям, те, що Захід не відчуває загрози для себе з боку росіян.

Усі розповіді про те, що після України наступною буде Польща (варіанти, Литва, Латвія, Естонія, Словаччина тощо) — це все погана література. Західні політики люблять у своїх полум’яних антипутинських промовах використати цей аргумент, але на нього купуються лише українці.

Насправді на Заході існує стійке переконання, що НАТО сильніше за Росію і що п’ята стаття працює. Практично миттєвий розгром іракської армії, яка була де-факто філією радянської армії, знаменитий бій у Сирії американських військових із вагнерівцями, імпотенція російських С-400 проти ізраїльських «Стелсів» та багато інших прикладів показують, наскільки безсила російська армія проти військ НАТО. Я вже навіть не говорю про порівняння флотів і ВПС НАТО та Росії.

Сам великий Арестович якось зізнався, що навіть підтримки лише польської армії вистачило б Україні для перемоги над Росією. І якщо це стало мейнстримом навіть української громадської думки, то що вже казати про Захід? Там цілком обґрунтовано переконані, що їм нічого не загрожує і Росія до них не сунеться. А якщо втече — то відгрібе швидко і по самі не можу.

Це, втім, визнають і самі російські політики та військові. Саме тому часто публічно визнають, що російська армія очевидно слабша за НАТО. Навіть у найвологіших мріях вони називають себе «другою армією світу», визнаючи першість за американською.

Рівність шансів начебто давав ядерний арсенал Росії, але перший страх від загрози його застосування на Заході вже пройшов, і Захід знову повернувся до розуміння, що ніхто першим ядерної зброї не застосовуватиме. А у звичайній конвенційній війні Росія не має шансів проти НАТО.

Таким чином, всі члени НАТО почуваються в безпеці і тому не вважають, що Україна зараз у буквальному сенсі їх захищає. Ця теза їм постійно нав’язується самими українськими політиками, і ввічливі європейці стримано кивають. Але нехай вас це не дурить: європейці в це не вірять і сприймають це просто як гарне гасло.

У що ж вони справді вірять? Вірять вони у те, що Україна захищає свій суверенітет. Що Росія агресор. Що Україна – демократична країна, а в Росії – диктатура. Що Росія веде брудну, жорстоку війну, порушуючи всі можливі правила її ведення. Що вона розгорнула терор на окупованих теренах. Що Україна захищає у цій війні західні цінності? І тому їй треба допомагати.

Ось у цьому й різниця у розумінні цієї війни. Українці вважають, що вони у прямому розумінні слова захищають Захід і тому він їм зобов’язаний допомагати так, як він максимально може.

А Захід вважає, що Україна захищає не буквально Захід, а західні цінності. І тому він їй повинен допомагати тією мірою, якою це не суперечить його інтересам. Але вона б’ється за свою свободу, свою незалежність і свою територіальну цілісність.

Свободі ж, незалежності та територіальній цілісності Заходу нічого не загрожує. І максимум, що Захід зазнає поразки України — це якийсь душевний дискомфорт від того, що він дозволив розтоптати мирну країну, яка так хотіла бути вільною і так прагнула Європи.

Але з цим дискомфортом Захід легко впорається. Західна цивілізація досить лицемірна та прагматична. Там знайдеться чимало циніків, які пояснять, що Європа зробила й так багато, але що вдієш — Україна не змогла вистояти. Жаль, звичайно, але треба жити далі.

Зате ми приймемо всіх біженців і дамо їм можливість стати європейцями. Нехай це буде наш внесок у долю нещасних українців. Не дякуйте. Це наш обов’язок.

Можна скільки завгодно розмірковувати про те, правильно це чи ні. Можна говорити про те, що така позиція аморальна. Що це зрада тощо. Але це буде на користь бідних. Ситуація така, якою вона є. І нічого вигадувати якийсь чарівний світ, де могутні і добрі напівбоги в сяючих шатах прилітають з громами і блискавками на допомогу героям, що борються з пітьмою.

Ще раз: Захід допомагатиме Україні. І вже допомагає. Всі розмови про те, що Україна вже три місяці протистоїть Росії одна — це чиста брехня. Подумайте самі, скільки вже грошей виділено Заходом для України і як довго б протрималися ЗСУ без джевелінів та стингерів. І зізнайтесь, що Захід уже серйозно допомагає Україні.

Але вірно також і те, що він зовсім не повинен їй допомагати. І тим більше жертвувати заради неї своїм благополуччям. Те, що робить і робитиме Захід по всьому спектру: від постачання важкої зброї до прийому біженців — це чистий акт благодійності. Абсолютно гуманітарна акція солідарності та підтримки.

Ви можете скільки завгодно стверджувати протилежне, але правда полягає в тому, що переважна більшість європейців (а американців — тим більше) не відчувають для себе загрози. Але вони готові йти на жертви заради перемоги України. Проте масштаб цієї їхньої готовності не потрібно переоцінювати. І тим більше не треба вигадувати собі якихось героїчних українців, які рятують західну цивілізацію від навали варварів.

Можливо, цей образ мотивує самих українців. Це ОК. Можливо, саме для такої мотивації Захід і підтримує його. Але не більше. Не дайте себе обдурити. Україна захищає саму себе. Це був її власний вибір — піти зі сфери впливу Москви і набути справжнього суверенітету та суб’єктності. Плата за цей вибір – війна з Росією. В якій Захід готовий допомагати Україні. Бо правда на її боці.

Захід обрав бік у цьому протистоянні. І всі необхідні рішення ухвалено. Захід діє тим темпом і тому, що звик діяти і тому що вважає за необхідне. Зрозуміло українцям здається, що він зволікає та трясе. Будь-хто б на їхньому місці думав так само.

Напевно, і в СРСР теж вважали, що ленд-ліз йде повільно і американці поставляють дуже мало зброї. І якби вони були розторопнішими, перемога над Гітлером була б досягнута значно швидше і меншими жертвами. (Зверніть увагу: тоді безпосередньо Америці теж нічого не загрожувало)

Так, можна було б швидше. Так, можна було б більше. Але що ж робити. Такою є реальність. І вона не така погана, якщо спокійно подумати. Потрібно ще потерпіти. Потрібно витримати і цей путінський натиск. Потрібно змиритися з неминучими втратами та жертвами. Україна за все помститься. Україна все поверне.

Допомога є і її буде ще більшою. Я жодної хвилини не сумніваюся. Наша справа правильна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.

Альфред Кох

* * *

А ви додали свій підпис до Звернення?

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА

Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.