ЯК ВІЙНУ РФ В УКРАЇНІ СПРИЙМАЮТЬ У ЄВРОПІ

Я їхав по Італії і десь між двома містечками у мене лопнула шина. Субота, післяобдня пора, я підійшов до заправки, попросив допомоги, інколи англійською, а часом іспанською і місцевий заправщик-пакістанець допоміг поставити запаску.

Далі я заїхав на місцевий шиномонтаж, пояснив що у мене ‘un problema’ і попросив поставити нову покришку.
Італійський шиномонтаж — це великий ангар, де працюють троє хлопців у червоних уніформах на новому, майже блискучому обладнанні.
Вони сказали, ОК, допоможемо, чекай, і я чекав.

Доки я чекав до них під’їхала якась родина, вони всі троє теревенили хвилин 30, а потім один підійшов до мене і пояснив, мовляв ми в суботу працюємо до 2-ї, і тому це ми так, для тебе робимо великий вийняток, оскільни час вже неробочий.
Я подякував.

Врешті колесо замінили і один з працівників запитав у мене — звідки ви? Номер у машини український, але він уточнив.
З України, кажу. І тут він ставить питання, яке мене трішки вводить в ступор, він каже:
А що, у вас дійсно такі серйозні проблеми?
Так, кажу, проблеми дійсно серйозні…

За цей час, що я знову в Європі, я проїхав Іспанію, Італію, Австрію, побував у Німеччині, Польщі і ще десь між ними – в Словенії, Словаччині та Чехії. І спілкувався не лише з працівниками шиномонтіжів, але… Загальне розуміння ситуації той хлоп з шиномонтажу висловив точно: у вас дійсно серйозні проблеми, там в Україні? 


Щоб уточнити, коли я чекав на літак Аліканте-Відень, це було приблизно годни півтори, в аеропорту Аліканте на телевізорі усі півтори години показували Україну. 
Отже, вони все знають.
Але емоційно ми на різних полюсах. 
Наші розмови про війну, про Бучу і Маріуполь не мають бути аж занадто нав’язливими, це як “смол-ток”, щоб зітхнути, так, мовляв, як усе жахливо і несправедливо у цьому світі. 
І ти маєш, теоретично, відчувати кордони цього смол-току, бо якщо занадто впадаєш в свої “травми”, то наступного разу до розмови і не запросять.


І я от подумав — наші світи досі крутяться навколо різних центрів, якщо для нас це питання виживання і перемоги, то для них це “бензин був євро сорок, а зараз два”. 


І я досі не знаю, як донести думку, що ця війна – це передовсім про них, про їхню європейську цивілізацію, про їхні цінності.

Це вони мають усвідоміти, що саме зараз саме вони мають шанс зробити найважливіший вибір у житті. Або не зробити. 


З нами-то все зрозуміло, наш вибір простий, якщо він взагалі є. Зазначу, що я не узагальнюю. Борони Боже. Є європейці, які сприймують нашу ситуацію ближче до серця, ніж ми самі. Але їх я зустрів менше. Втримаюсь від висновків, хоч вони й напрошуються, щоб не впасти в недоречний пафос.

Олексій Капуста

* * *

А ви додали свій підпис до Звернення?

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА

Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.