ПЛАНИ КРЕМЛЯ ЩОДО УКРАЇНИ. ЩО МИ МОЖЕМО ПРОТИСТАВИТИ ЦИМ ПЛАНАМ
1 min read
Російське інформаційне аґентство Новості (РІА Новості) цими днями опублікувало розлогу статтю «Что Россия должна сделать с Украиной» (Що Росія повинна зробити з Україною).
Ця, судячи з усього, редакційна стаття (ім‘я автора, Тімофєя Сєрґєйцева, не вказано) відображає стратеґію Москви по відношенню до України і фактично є продовженням концепції, викладеної рівно рік тому у статті Тімофєя Сєргєйцева «Какая Украина нам не нужна» (Яка Україна нам не потрібна).
В торішній статті йшлося передусім про «невідворотність денацифікації України».
«Нацистська, бандерівська Україна, ворог Росії і інструмент Заходу для знищення Росії нам не потрібна, — нагадує нині автор торішню публікацію і продовжує: — Сьогодні питання денацифікації перейшло в практичну площину».
У цій статті йдеться про необхідність тотального знищення України: «Назва “Україна”, очевидно, не може бути збережена як титул ніякого повністю денацифікованого державного утворення на звільненій від нацистського режиму території». Ось конкретні кроки, які має намір здійснити Москва:
— ліквідація будь-яких збройних формувань Україпи з усіма їхніми інфраструктурами;
— формування «органів народного самоуправління й міліції;
— встановлення російського інформаційного простору;
— ліквідація національної освіти;
— масова розправа з патріотами України;
— люстрація й створення виправно-трудових таборів;
— ухвалення на місцевому рівні під кураторством Росії первинних нормативних актів про лояльність колонізатору;
— встановлення меморіалів і пам‘ятників жертвам українізації й героїв боротьби з українізацією;
— включення комплексу «антифашистських і денацифікпційних норм» в конституції нових народних республік;
— створення постійно діючих органів денацифікації на 25-річний період.
Цей перелік узагальнено характерною для Московії тезою: «Союзників з денацифікації України у Росії не буде. Оскільки це суто русскоє діло».
Отже, Москва поставила собі за мету остаточне розв‘язання українського питання.
Частиною цього плану якраз і є нищівна руйнація міст і сіл України усіма можливими засобами, масове і жорстоке знищення цивільного населення тощо.
Бліц-кріґ не вийшов, але ресурси в РФ для продовження цієї шокуючої «спеціальної операції» ще є, і тепер уже не виключено, що може бути задіяна й тактична ядерна зброя.
Ворог дуже обізлений, і ця його обізленість дає несподіваний і для Кремля, і для України ефект — відбувається незворотний процес трансформації менталітету, піднесення рівня національної свідомості й громадянської зрілості українського суспільства.
Перелом у війні Росії проти України уже відбувся. Тепер Україні будь-якою ціною (з мінімальними жертвами, звичайно) треба здобути перемогу.
Звісно, вирішальну роль тут відіграють ЗСУ й ТерОборона, підтримані максимально можливою мілітарною допомогою союзників України.
Але перемогу треба буде втримати й закріпити. У перелічених вище намірах РФ закладено низку підказок, які кроки системного характеру має здійснити Україна, використовуючи нинішній момент. Йдеться про те, чого найбільше боїться ворог, а отже — і про те, що може зробити Україну переможцем у цій цивілізаційній війні.
Перше: Україна негайно має розпочати системну широкомасштабну українізацію. Концепцію українізації я виклав у своїх статтях і нотатках, які увійшли до збірки «Українізація України як факт і фактор системних змін» (Вашингтон, 2019).
Друге: Україна негайно має зайнятися створенням україноцентричної системи ЗМІ, зміцненням інформаційного суверенітету й захистом інформаційного простору. Концепцію цього проекту можна знайти у збірці моїх статей і нотаток «Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ» (Вашинґтон, 2020).
Третє: Україна уже зараз має виступити з ініціативою перегляду Гельсінських угод 1974 року про безпеку і співробітництво в Європі. Докладніше на цю тему можна прочитати у збірці моїх статей і нотаток «Будапештський формат» (Вашингтон, 2020).
Четверте: Україна має перегоянути свої стосунки з українським зарубіжжям, зокрема — з діаспорою. Стан і проблеми цих стосунків я докладно розглядаю у статтях і нотатках, що увійшли до збірки «Світове українство — рушійна системних змін в Україні» (Вашинґтон, 2020).
П’яте: Україна уже зараз серйозно має замислитися над повною ліквідацією залишок авторитарно-тоталітарного устрою й адміністративно-командного способу урядування, насаджених російськими більшовиками й утверджених компартійно-радянською номенклатурою, яка з розпадом СРСР трансформувалася в оліґархію. Йдеться про нагальність встановлення в Україні якісно нового суспільного ладу і способу урядування, заснованих на національних традиціях і звичаях. Про це я пишу у статтях і нотатках, які увійшли до збірки «Системні зміни — перспектива для України» (Вашинґтон, 2020).
Ці напрацювання могли б появитися в Україні, якби українські інтелектуали й політики були здатні до стратегічного мислення, думали про Україну і не займалися ситуативними реформами та задоволенням власних інтересів, чим, власне, і спричинилися до цієї страшної війни.
Кращих умов для перемоги уже не буде. Це — наш останній шанс!
Володимир Іваненко
Збірки статей і нотаток Володимира Іваненка можна завантажити із сайту Українського Університету. Завантажуйте, читайте, думайте, дійте!
Інші збірки статей і нотаток автора:
ТРАНСФОРМАЦІЙНА МІСІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА: Статті, нотатки. – Вашинґтон, 2021. — 210 с.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА УКРАЇНИ ЯК ПРОБЛЕМА: Статті, нотатки. — Вашинґтон, 2022. — 729 с.
