ПОЛЯК ДИВУЄТЬСЯ…
1 min read
Їду з Вроцлава, де проводив для українців семінар. Зупинився на каву.
Громадянка України 25 років розмовляє з дитиною 2 роки. Російською. Исторически сложилось? Це колись закінчиться? Я повинен її співчувати, що вона тікає від бомб? Не вмію викликати в собі співчуття. Мало того. Зовсім мені не шкода. Що воно має в цій макітрі, коли дитину 2 роки русифікує?
Уранці бачив таку саму мамусю, яка щебетала мовою путіна до дитини років 5.
А на сніданок у готелі приперлася така сама вузькорота з дитиною 3 роки.
Звідки має взятися у мене співчуття?
Від УСІМ:
Як не дивно, навіть жорстока війна, розв‘язана Московією проти України, не вчить багатьох українців уму-розуму.
