ЯПОНСЬКІ УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
1 min read
Знову читаю, як японці “з розумінням” ставляться до українського конфлікту і демонструють, гм, “підтримку і занепокоєння”. Або як “трохи змінилася” на краще риторика коментаторів порівняно з 2014 роком. І знову маю відчуття, що я знаю трохи інакшу Японію, яка переважній більшості україномовних коментаторів нецікава. Але про неї все одно не можна не писати, тому —зовсім коротко.
1. Ще десь у 2010-11-12 роках один дууже відомий японський “фахівець” з ТБ назвав території над Чорним морем “зоною російської мови”, я навіть, здається, писав скаргу в редакцію їхню, але, звичайно, відповіді не отримав.
2. Про це вже писав кілька років тому: колишній ПМ Абе настільки любив пу і хотів із ним дружити, що навіть складав йому любовні поезії і закликав разом “подумати серйозно” про острови.
3. Події останніх кількох днів —твіт японця, який отримав вид на проживання за IT-квотою (чи як це називається) і мешкає в Києві вже півроку. Написав, що жити в Україні пречудове, з інфраструктурою проблем немає, cashless на кожному кроці, магазини самі привозять тобі все необхідне, люди привітні, дитина пішла в школу, дружина почала працювати, бо мають вони набагато більше вільного часу, і він навіть почав нарешті висипатися!
І що ж він отримав у коментарях — самий хейт. І весь від співчутливих японців: насолоджуйся, бо тобі залишився максимум тиждень; готуй краще речі і тікай в іншу країну чимшвидше; Україна сама винна, бо не хоче слухати росію; це все видумки, бо насправді багато японців в Україні дуже страждають і переживають.
4. Інший японський твітерянин давав інтерв’ю японському телебаченню, і журналісти разів 5 перепитали його, чи він не боїться тут жити (живе теж у Києві), він сказав, що не дуже, і його коментар вирізали, поставивши інші від “правдивих” японців, які буквально трусяться щомиті і розповідають, як тут усе погано. Саме це і хоче бачити і чути “типовий” японський глядач.
5. Батько дружини розказав їй про програму в прайм-тайм на одному з японських приватних каналів, де, гм, “експерт” з російської теми запевняв усіх, що протягом тижня росія на 99% почне війну, і причина дуже проста — Україна має російське коріння, без них нам нікуди і ніяк. Тобто можливе вторгнення абсолютно виправдане.
Але далі там всю студію засипало гречаною вовною, і він добалакався до того, що Україна для росіян — це те саме що “Яматайкоку” (або ж “Яматококу”), невеличке державне утворення, з якого почалася Японія, країна Ямато, від думки про яку у кожного притомного японця робиться тепло на серці, затишно на душі, і куди вони подумки “мандрують” за першої ж нагоди. І росіяни, мовляв, так само “мандрують” душею до України, з якої у них усе почалося, тому теперішня ситуація — абсолютно прогнозована і логічна.
Батько дружини таку вовну не споживає, тому поставився до всіх заяв скептично, але найгірше те, що переважна більшість японців сприймають їх як правдиві, і дивуються, чого це українцям не сидиться.
Якщо зважати на те, що оті всі “класікі”, дастаєвскіє, талстиє пушкіни і іже с німі в Японії вельми шановані і регулярно перевидаються, і взагалі ставлення до росії максимально поблажливе і позитивне, працювати українцям точно є над чим, і шлях тернистий.
