ЗАГРОЗИ І ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ЯК ЇХ БАЧИТЬ МОЛОДШЕ ПОКОЛІННЯ
1 min read
Андрій Смолій хвалиться постом, що його він написав два роки назад, і своєю прозірливістю. Путін готується до великої війни. Ще тоді багато хто не вірив. Хтось закидав «сіяння паніки». У Зеленського взагалі плювали на ці попередження. Він марив і марить зустріччю та «міром з сусідами».
Сьогодні, сподіваюсь, більшості вже зрозуміло, що загрози надто великі. Виклики для України ще більше. Цього не розуміє лише влада Зеленського. Точніше, не хоче розуміти. Вони живуть в російській системі координат.
Ось той текст:
Росія готується до великої війни.
Мене мало цікавить відставка уряду держави-агресора. Мало цікавить, хто буде прем‘єр-міністром чи навіть президентом в Кремлі. Факт залишається один — Росія готується до великої війни проти України та інших цивілізованих держав. Головна мета — контроль над Україною: військовий, інформаційний, політичний.
Зміни до Конституції, що ініціює Путін свідчать, що Росія готує свою законодавчу базу під воєнні рейки, під окупацію інших держав, під знищення всіх хто стане на їхньому шляху. Що таке «пріоритет Конституції РФ над Міжнародним правом»? Це індульгенція від відповідальності за злочини проти людства.
В наступному році РФ завершить переоснащення армії та переформування збройних сил. Політично готуються підґрунтя для подальшого наступу на нашу територію. Не лише на Донбас чи Південь. На всю Україну: від Харкова до Львова.
Це не залежить від прізвищ, від посад, від звань чи від напрямків руху Росії. Це лежить в площині історичній. Сотні років, зміни форми державного устрою, президентів/глав ЦК КПРС/імператорів. Це не змінювало сутність агресора.
А що в цей час Україна? Послаблює свої позиції, обирає команду, що живе не Україною, а «русскім міром», влада яка знищує армію та українські цінності, створюється авторитарна модель без демократичних інституцій, знищується парламентаризм та місцеве самоврядування.
Замість укріплення армії, демократичних інституцій, ідеологічного напрямку, державної мови, ідентичності нам пропонуються «какая разніца».
Проте, Путіну не «какая разніца». Він хоче всю Україну. Він готується до великої війни. За його правління і після нього. Це не зупиниться. Поки Україна не стане єдиною та сильною, з проукраїнською владою.
* * *
Андрій Смолій, звичайно, має рацію і не помилився у своїх передбаченнях, що є закономірними для молодика, який виріс у родині істориків.
Слабке місце позиції А. Смолія в іншому: бажаючи Україні проукраїнської влади й перемоги в цивілізаційній війні, він не може чи й не хоче заглибитися в глибинну суть того, що відбувається. А
А. Смолій не усвідомлює, що проукраїнська влада у суспільстві з низким рівнем національної свідомості й громадянської зрілості появитися не може. Це — перше. Друге: Україна зможе перемогти у цій війні, коли повністю вийде з радянської системи координат, тобто коли змінить суспільний устрій.
На жаль, ні ідеєю системної українізації, ні ідеєю системних устроєвих змін покоління А. Смолія поки що не перейнявся.
До теми:
Володимир Іваненко. УКРАЇНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ: Збірка статей. – Вашинґтон, 2019. – 230 с.
