ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ: НОВА ХАЛЕПА

Читаю про поета-психіатра, якого голова Шевченківського комітету Юрій Макаров тягне на лавреата Національної Шевченківської премії — Бориса Херсонського.

Виявляється, він російський поет і, звісно, після якоїсь Кіяновської, заслуга якої не в творчості, а в темі Бабиного Яру (бо те, що вона пише, важко назвати віршами), премію треба давати — за логікою внука білогвардійського офіцера —саме російському поету.

Вікіпедія детально розказує про його прадіда Арона, що був ветеринаром, про діда Роберта, який писав “Вся Одесса в епиграммах” — дивна деталізація автора Вікіпедії, та хай собі…

Головне, що кому ж і давати Національну українську премію. як не лавреату премій фонду імені Бродського, московського журналу “Новий мир”, Волошинського фестивалю, спеціальної премії “Московский счёт”, премії Андрєя Бєлого і Російської премії 2010 року, яка присуджується , за “збереження та розвиток російської мови як унікального явища світової культури і підтримки російськомовних письменників світу”.

От якраз йому Національної української премії і не вистачає!

Заглянув — що ж він пише? Ну, ось зразок:

теперь у нас иной маскарад:
наденешь маску – и сам не рад,
вдыхаешь сквозь марлю отраву.
гуляй с собакой или один.
с тобой управится каждый кретин.
жаль, на смерть не найти управу!

…Це тепер називається поезією?

Василь Чепурний

Від УСІМ:

Повний перелік кандидатів на Шевченкіську премію 2022 року