«ТЕКСТИ» ЯК ДИСКРЕДИТАЦІЯ ЗМАГАНЬ ЗА ДОБРОЧЕСНУ ЖУРНАЛІСТИКУ

«Тексти.орґ.юей» опублікували своє чергове «дослідження» «Візит в США, міфічні протести та апетити Росії. Моніторинг дезінформації №95»

Ось що обговорюється у цій статті:

• Візит Зеленського в США «неуспішний»
• Північний потік потрібен усім, окрім України
• Україна «програє» у війні з Росією за 6 годин
• Зеленський провалив усі завдання, не виконав обіцянки і втратив довіру «американских хозяев»
• Дивіться, як змінювались теми дезінформації протягом року, наінтерактивній візуалізації

Як бачимо, знову увага зосереджена не на дезінформації, а на опініях/поглядах. Очевидно, що треба відділяти зерно від полови, мух від котлет, міняти підходи й методолоґію. Інакше самі «Тексти» доведеться розглядати як антинауковий, пропагандистський і дуже маніпулятивний ресурс, який виконує руйнівну роль.

Так, «Тексти», безумовно, дадекі від журналістикознавства, мають слабку теоретико-методолоґічну базу, являють собою журналістику поглядів, яка не гребує підміною понять і маніпуляціями, з якими формально бореться.

Отже, свідомо чи несвідомо «Тексти» дискредитують наші змагання за правдиву, доброчесну, україноцентричну журналістику.

Наша попередня публікація про «Тексти»: ЩО НЕ ТАК З «ТЕКСТАМИ».

P.S. Роман Кульчинський відреагував на коментар до його статті: «я не згоден з тим, що це не дезінформація. Опінії – це лише формат, що використовується для дезінформації, інструмент, який використовує російська пропаганда, щоб донести свої меседжі».

Ось що відповів йому Володимир Іваненко: «Хм… Хто вам викладав теорію жанрів? Формат — це функціональна форма, жанр. Опінії ніколи не були, не є і не будуть базовим елементом інформаційних жанрів, в основі яких лежать «що, де й коли», себто те, що можна перевірити на достовірність.

Опінії — можна, звичайно, виразити, наприклад, в репортажі, але їхнє місце — у жанрах аналітичних, оціночних. А це вже те, з чим можна погоджуватися або не погоджуватися, бо тут превалює суб‘єктивна думка, а не фіксація було чи не було, мало місце чи не мало місця.

Жоден (sic!) із обговорюваних у вашій статті прикладів не належить до інформації. Очевидно, вам годилося б обговорювати не дезінформацію, а дещо інше — пропаґанду, де опінії є наріжним каменем.

До речі, ваші публікації свідчать, що ви — хороший саме як пропагандист. Справжній журналіст у країні із свободою слова не може так некритично лягати кістьми за «ґенерального секретаря», перепрошую — за президента. Якщо до цього підходити з вашими мірками, то це — така дезінформація, що жах бере морозом».