ЛІТЕРАТУРА І ВІЙНА

З читацького щоденника провінціала

Літератури про цю війну багато — в міській бібліотеці імені М.Коцюбинського на одній поличці книги не вміщуються, уже підпирають одна одну. Ця війна не тільки в онлайні, але і в книжках, хоча до її завершення ще є час…
Зізнаюся: книгу Богдана Смоляка я взяв з двох причин – по-перше, люблю денникову прозу, а по-друге, хотілося порівняти зі своїм щоденником “Сто днів Широкої війни”. Щодо другого — хай нескромно, але скажу: моя книга не согірш…

Богдан Смоляк фіксував рік 2022 — перший рік Широкої війни. І може через те, що живе він на Львівщині – дихання війни у нього відчувається доволі віддалено. Натомість він аналізує книги Петра Сороки і …програє йому в щирості викладу — можливо, через те, що, як він сам зазначає, свої замітки він писав з огляду на публікацію зразу десь на сайті.

Проте загалом щоденник Смоляка цікавий, як на мене, заглибленістю автора в літературу і малярство – бо, на жаль, більшість наших літераторів не ведуть інтелектуального, духовного життя і тому їхні щоденники або відсутні, або нецікаві.

Тут автор щодня фіксує не тільки обстріли свого краю – доволі рідкісні, як на той час, на відміну від Чернігівщини – але і церковні свята. Проте, на жаль, як і в більшості священників, згадки про святих на кожен день якісь прісні, плоскі чи що. Чомусь письменники бояться чи не вміють проаналізувати по- своєму, по- свіжому життя того чи іншого святого, просто повторюють заяложені патристичні постулати.

… Колись із Петром Сорокою я сперечався про денникову прозу: він казав, що буде її бум, а я заперечував, бо більшість наших письменників не мають що і як сказати в такому жанрі. Адже денникова проза зразу виявляє нещирість, а ще — духовну бідність. Богдану Смоляку вдалося пройти посередині…