ДАНИЛО ЯНЕВСЬКИЙ: ЧАС ЛЕҐАЛІЗУВАТИСЯ?
1 min read
Навздогін скандалові із журналістом і доктором історичних наук
Колись давно, ще у часи СССР, був у мене колега, який працював відповідальним секретарем обласної газети. Через день розкреслював макет, раз на місяць розписував гонорари і ще писав часом під псевдонімом статті про футбол. З настанням нашої омріяної незалежності та заборони комуністичної партії згадана газета стала власністю «трудового колективу», а потім потихеньку збанкрутувала. Яким же було моє здивування коли за кілька років після цього я довідався, що той мій колега працює в… СБУ на якійсь там посаді. А чому, власне, ні? Це ж вже була наша рідна СБУ, а не клятий ворожий КГБ, хоча люди там залишились ті ж самі. А у колеги виявилось ще й звання чи то капітана, чи то майора. Тож він просто легалізувався, отримавши гарантовану зарплатню і гарантовану пенсію, на які для працівників «органів» у нас ніколи грошей не шкодували…
Про це все я згадав через скандал із Данилом Яневським. Про цього журналіста я довідався понад тридцять років тому не через його професійну діяльність, а через його шлюб. У 1990-му, здається, році, коли мені було лише трохи за тридцять, на одній із київських журналістських тусовок мене представили кореспондентці американської газети, яка мала українське походження і говорила по-нашому з трохи помітним акцентом. Я тоді й подумати не міг, що ця вже далеко не юна дама здатна викликати гаряче до себе кохання. І був не правий –- в неї закохався і згодом взяв законний шлюб такий собі Данило Яневський. Тож я не міг не звернути увагу на людину, здатну на таку несподівано сильну пристрасть.
Виявилося, що окрім здатності на згаданий вище шлюб, звертати особливо немає на що – я не відносився до його цільової аудиторії. Коли ж Яневський втратив телевізійну підтримку – не захочеш, а станеш популярним, коли тебе регулярно показують на одному із головних телеканалів країни, – згадана аудиторія поступово скоротилася до мінімуму. Нічого страшного – з ким не буває! Мою увагу привернуло інше – Данило раптом загаваріл па-русскі. Власне, по ньому одразу було видно, що це київський хлопчик, який, як і переважна більшість його однолітків, виріс у ворожомовному середовищі, але потім усвідомив себе українцем, як це зробили і ще зроблять мільйони і мільйони наших співгромадян. Та ще й кар’єрі це неабияк сприяло. Аж тут раптом таке!
Не знаю, що було причиною. Може Данило подумав, що його аудиторія одразу ж збільшиться в рази, коли він заговорить по-ворожому? Але тут він помилився – ворожомовних зрадників у нас і без нього скільки завгодно, не проштовхнутися. А віртуозно брехати подібно до Юри Луценка він не здатен. Щодо «історичних досліджень» Данила Яневського, то вони не тягнуть навіть на дружні побрехеньки після третьої чарки… Ось і вирішив Данило вляпатись у скандал навколо Степана Бандери, аби про нього знову заговорили. Причому зробити це саме тоді, коли це дуже треба певним силам як всередині України, так і за її межами. Думаю, що це вже все – час йому легалізовуватись. Все ж таки зарплатня і пенсія… Де саме? А какая разніца?
