КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ

Післямова письменника

Напишу і собі про Книжковий Арсенал. Уже відомо, що мені, автору 110 виданих книжок, відмовлено в участі. Не лише мені. І не лише цього року. Я як автор не можу заплатити за місце учасника.

Приходити можу, аби взяти участь у презентаціях себе на стендах своїх видавців.

У суботу третю презентацію зірвала повітряна тривога. Але ці презентації насправді себе вичерпали принаймні для мене і без російських загроз.

Пояснюю: коли в мене стенд і на столах лежить 70 книжок мого авторства, я продаю за годину в рази більше, ніж коли стовбичу десь на іншому стенді біля кількох книжок свого авторства. Точкові презентації та автограф-сесії для мене і на мене вже не працюють давно. Можливо і напевне інші колеги мають інший досвід – і слава Богу.

Натомість мені значно цікавіше брати участь у книжковому фестивалі, маючи власне стаціонарне місце. Книжковий Арсенал мені такої можливості з року в рік не дає.

Раніше мені виділяли 2 квадрати видавці — партнери в себе на стендах і я за це платив. Ще раніше мене “зашивала” в себе одна дружня громадська організація. Припинила брати участь у Арсеналі через фінансову невигоду: мало продавалося книжок, а книжкова торгівля, як не крути, основа книжкового фестивалю.

Видавцям же почали різати площі, причому жорстко. А книгарні взагалі перестали пускати. Я маю офіційно зареєстровану інтернет-книгарню, працюю в білу і плачу податки. Все одно не можна.

Зате можна і навіть треба провести якусь дискусію на полях, яка насправді дискусією не є, має вигляд переважно монологу для “умняка”. З чого роблю давно назрілий висновок:

Книжковий Арсенал намагається тримати марку “території умняка”, але це з року в рік відходить. У сухому залишку — розумний вигляд, понти, розпальцовка і вперта гра в тусовку реєстрових інтелектуалів.

Мене ж цікавить Арсенал як бізнес-проект. Вочевидь це відчувають організатори, закривши мені і ще багатьом можливість участі. Якщо чогось не можна зробити за гроші і для грошей, це щось втрачає перспективу розвитку.