КУЛУАРНІ ПЕРЕМОВИНИ — ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ | BACK-CHANNEL NEGOTIATIONS IS A THREAT TO UKRAINE’S NATIONAL SECURITY
4 min read
Screenshot
УКР | ENG
КУЛУАРНІ ПЕРЕМОВИНИ — ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ
Чому Україна має вести переговори виключно в офіційному міждержавному форматі
- Суть проблеми: вихід переговорів з-під державного контролю
Останні сигнали з переговорного треку у США свідчать про формування неформального, кулуарного процесу, що відбувається поза офіційними міждержавними каналами і без належного мандату уповноважених інституцій.
Для держави, яка перебуває у стані війни, це не дипломатична деталь, а питання національної безпеки.
Будь-який переговорний процес без чітко визначених повноважень, інституційного контролю та процедурної підзвітності створює стратегічну вразливість для держави.
- Базовий принцип: держава веде переговори з державою
Міжнародне право не визнає «приватних мирних процесів». Суб’єктами переговорів є держави та їхні уповноважені органи, а не окремі посадові особи, неформальні посередники чи зацікавлені групи без публічного мандату.
Для України прийнятним є виключно такий формат:
• Україна ↔ уряд США;
• через офіційні дипломатичні та міжурядові канали;
• із залученням компетентних інституцій;
• з фіксацією позицій та юридичною відповідальністю сторін.
Будь-який інший формат є юридично нікчемним і політично токсичним.
- Вразливість переговорного процесу як загроза державі
Держава зобов’язана оцінювати не лише переговорні позиції, а й ризики впливу на сам переговорний процес. Кулуарні контакти створюють умови для:
• непрямого тиску;
• інформаційної асиметрії;
• моральної або матеріальної залежності;
• підміни державних інтересів неформальними домовленостями.
У питаннях війни, миру та територіальної цілісності такі ризики є неприпустимими.
- Контррозвідка — обов’язок держави
Законодавство України у сфері національної безпеки прямо зобов’язує державу:
• захищати переговорників від сторонніх впливів;
• усувати будь-які фактори залежності;
• гарантувати спроможність вести переговори на рівних.
За відсутності таких гарантій держава має обов’язок переглянути формат і мандат переговорів, включно з кадровими рішеннями. Це стандарт безпеки, а не політичний жест.
- Публічні заяви як підстава для офіційного роз’яснення
Особливу тривогу викликають публічні заяви інформаційних коментаторів про можливі кулуарні контакти українських представників з американськими правоохоронними чи спеціальними структурами поза міждержавним форматом.
Незалежно від їхньої достовірності, сам факт публічного озвучення:
• створює репутаційні та безпекові ризики для України;
• підриває довіру до переговорного процесу;
• вимагає негайного офіційного роз’яснення з боку української влади.
Мовчання в такій ситуації підриває легітимність рішень.
- Територіальна цілісність не є предметом кулуарних домовленостей
Відповідно до Статуту ООН та імперативних норм міжнародного права, територіальна цілісність держави є непорушною.
Вона:
• не обговорюється приватно;
• не коригується кулуарно;
• не може бути предметом «тестування» громадської думки.
Інформаційні «вкиди» про «збереження більшості територій» є маніпулятивними і юридично нікчемними.
- Безпека і правопорядок: абсолютна червона лінія
Будь-які розмови про контроль за українськими територіями з боку іноземних силових структур, зокрема через «росгвардію-країни агресора» або «поліцію» чи інші формування іншої держави, є категорично неприйнятними.
Забезпечення правопорядку, безпеки та юрисдикції:
• є виключною компетенцією України;
• здійснюється лише українськими органами;
• на основі українського законодавства.
Там, де з’являється чужа силова присутність, зникає суверенітет.
- Миротворчий формат — лише як виняток
Єдиною допустимою альтернативою, виключно як тимчасовий механізм, може бути міжнародний миротворчий контингент за таких умов:
• наявність легітимного міжнародного мандату;
• чітко визначені функції безпеки;
• повна відсутність сил держави-агресора чи афілійованих структур;
• обмежені часові рамки перебування;
• розміщення виключно в межах міжнародно визнаних кордонів України 1991 року.
Миротворці не замінюють українську державу, а лише сприяють відновленню повного суверенного контролю.
- Формування переговорної делегації України: процедура і відповідальність
Ключовим є питання формування української переговорної делегації.
Переговорна делегація з питань війни, миру, безпеки та територіальної цілісності має:
• формуватися відповідно до Конституції України та чинного законодавства;
• мати чіткий, письмово визначений мандат;
• бути підзвітною державі, а не окремим особам чи неформальним колам.
До повноцінної переговорної групи мають входити:
• Уповноважені представники Президента України, як конституційного суб’єкта зовнішньої та безпекової політики;
• Міністерство закордонних справ України — як головний орган дипломатичних переговорів;
• Міністерство оборони України та Генеральний штаб ЗСУ — для оцінки військових і безпекових аспектів та спроможності реалізації домовленостей;
• Представники сектору безпеки і розвідки — для протидії стороннім впливам і захисту переговорного процесу;
• Фахові юристи з міжнародного та конституційного права — для гарантування повної відповідності міжнародному праву та недопущення юридично нікчемних рішень.
Жодна окрема посадова особа не може підміняти собою таку делегацію.
- Висновок: жодного місця для тіньової дипломатії
Україна не воює за половинчасті рішення чи сумнівні компроміси.
Україна воює за державність, суверенітет і верховенство права.
Кулуарні перемовини — це шлях до слабкості.
Офіційний міждержавний процес — єдина прийнятна форма.
У питаннях війни і миру не може бути сірих зон.
Микола Голомша
***
BACK-CHANNEL NEGOTIATIONS IS A THREAT TO UKRAINE’S NATIONAL SECURITY
Why Ukraine Must Negotiate Exclusively Through a Formal Intergovernmental Framework
- The core concern: negotiations outside state control
Recent signals emerging from the U.S. negotiation track raise serious concern about the possible formation of informal or back-channel contacts conducted outside an official intergovernmental framework and beyond the competence of authorized executive institutions.
For a country at war, this is not a diplomatic nuance.
It is a national security issue.
Any negotiation process lacking a clear mandate, institutional oversight, and procedural accountability exposes the state to strategic vulnerability.
- A fundamental principle of international relations: state-to-state dialogue
International law does not recognize “private peace processes.”
The legitimate subjects of negotiations are states and their authorized institutions, not individual officials, intermediaries, or informal actors without a public mandate.
For Ukraine, an acceptable negotiation format is strictly defined:
• Ukraine ↔ the Government of the United States;
• through official diplomatic and governmental channels;
• with participation of competent institutions;
• with documented positions and legal accountability.
Any alternative format is legally void and politically toxic.
- Negotiator vulnerability equals state vulnerability
A responsible state must assess not only its negotiating positions, but also the structural vulnerabilities of the negotiation process itself.
When sensitive contacts occur outside institutional control, conditions arise for:
• indirect pressure,
• informational asymmetry,
• dependency risks,
• substitution of state interests with informal arrangements.
In matters of war, security, and territorial integrity, such risks are unacceptable.
- Counterintelligence is an obligation, not an option
Ukrainian national security legislation establishes the state’s duty to:
• protect negotiators from external influence;
• eliminate moral, material, or procedural dependency;
• ensure the ability to negotiate on equal footing.
If such guarantees cannot be ensured, the state has not only the right, but the obligation to review the negotiation format and mandate, including personnel decisions.
This is standard security practice, not a political maneuver.
- Public claims as a trigger for official clarification
Particular concern is raised by public statements made by media commentators alleging informal contacts between Ukrainian representatives and U.S. law enforcement or security institutions outside an intergovernmental framework.
Regardless of their factual accuracy, the public circulation of such claims:
• creates reputational and security risks for Ukraine;
• undermines trust in the negotiation process;
• requires immediate official clarification by Ukrainian authorities.
Silence in such circumstances erodes legitimacy.
- Territorial integrity is not a subject of back-channel bargaining
Under the UN Charter and peremptory norms of international law, territorial integrity is inviolable.
It is not:
• negotiable in private meetings,
• adjustable through informal compromises,
• subject to public-opinion “testing.”
Information leaks suggesting the preservation of “most” of Ukraine’s territory are manipulative trial balloons, not legal positions.
- Security and law enforcement: an absolute red line
Any discussion of foreign control over Ukrainian territory, including through external police or security forces, is categorically unacceptable.
The maintenance of public order, security, and jurisdiction:
• is an exclusive competence of the Ukrainian state;
• exercised solely by Ukrainian institutions;
• under Ukrainian law.
Where foreign policing begins, sovereignty ends.
- Peacekeeping as a strictly limited exception
The only conceivable alternative — strictly temporary — is an international peacekeeping mission, subject to all of the following conditions:
• a legitimate international mandate;
• clearly limited security functions;
• exclusion of any forces affiliated with the aggressor state;
• defined time limits;
• deployment exclusively within Ukraine’s internationally recognized 1991 borders.
Peacekeepers may assist in stabilization — they may not replace the state.
- Formation of Ukraine’s negotiation delegation: procedure and substance
Equally critical is how Ukraine forms its negotiation delegation.
Any delegation authorized to conduct negotiations on matters of war, peace, security, or territorial integrity must be:
• established in accordance with constitutional and statutory procedures;
• granted a clear, written mandate;
• accountable to the state, not to individuals or informal networks.
A full-fledged Ukrainian negotiation delegation must include, at a minimum:
• Authorized representatives of the President of Ukraine, as the constitutional authority in foreign and security policy;
• The Ministry of Foreign Affairs, as the lead institution for diplomatic negotiations;
• The Ministry of Defense and the General Staff, to ensure military, security, and implementation feasibility;
• National security and intelligence representatives, to assess risks, counter external influence, and protect the process;
• Legal experts in international and constitutional law, to ensure full compliance with international law and prevent legally void commitments.
No single individual, regardless of position, can legitimately substitute such a delegation.
Negotiations conducted outside this institutional framework lack democratic legitimacy, legal force, and strategic reliability.
- Conclusion: no room for shadow diplomacy
Ukraine is not fighting for partial arrangements or vague compromises.
It is fighting for statehood, sovereignty, and the rule of law.
Back-channel negotiations signal weakness.
Institutional, state-to-state diplomacy signals strength.
In matters of war and peace, there can be no grey zones.
