ВБИЙ У СОБІ ЙОЛОПА!

Стань шляхтичем. Допоможи стати шляхетними своїм ближнім

Публікую скорочену статтю про йолопів 30 літньої давнини, яка сьогодні не втратила актуальності. Ми живемо у новому виміру, коли сформувалась нова політична культура, де вся країна говорить одним голосом Зеленського і у всьому винен Трамп. Пам’ятаєте, як громадянин Зеленський тішився: «Ми їх зробили разом!» (з йолопами разом). Йолопи вибрали війну, а не мир, самогубство, а не життя… Важко перемагати, коли не весь народ бажає перемоги, а для декого взагалі війна – то гроші рікою, криваві гроші. Я відчуваю себе заручником ситуації.

***

Томас Карлейль, англійський філософ XIX століття, перевернув усі уявлення про суспільство. Його ставлення до демократії, якої всі ми так прагнули, вразило. «У світі стільки йолопів, а ви влаштовуєте вільні вибори…» – писав Карлейль.

Ми так прагнули демократії, і ось вона прийшла. Ми обираємо собі Президента, якого хоче більшість, ми обираємо собі Верховну Раду, таку, яку хоче більшість. Потім Президент, якого обрала більшість, призначає некомпетентний (як пізніше виявляється) уряд, і уряд цей прямує у відставку, а хтось тікає в Ізраїль із тихою надією на успішне майбутнє своїх наступників.

Вільні вибори – це далеко не панацея від наших проблем. А все тому, що в нас є певні ілюзії щодо нашої більшості. Від наших очей сховалась одна обставина: демократичні країни процвітають не тому, що в них більшість обирає собі уряд і президента, а тому, що в них йолопи на даний час становлять меншість.

А хто ж вони такі, йолопи?

Один голова правління місцевої філії великого українського банку розповів мені таку історію. Приїхала до них делегація чи то з Німеччини, чи то зі США ознайомитися з можливостями співпраці. Всі представники, які приїжджали до них раніше, мило усміхалися, навіть пили горілку, потім поверталися на батьківщину і зникали без жодного сліду.

Тому на прощальному фуршеті мій співрозмовник, мало не вхопивши за лацкани того іноземця, запитав: «Прошу вас, поясніть, чому ніхто не хоче з нами співпрацювати, чому всі тікають і ніхто не повертається?» Той уважно подивився на нього і запитав у відповідь: «Слухайте, чому ви весь час брешете?»

Йолопи – це люди, які говорять неправду і думають, що цього ніхто не помічає. Таких, як не дивно, легко обдурити.

Йолопи – це ті, що матюкаються, бо їхні голови набиті половою.

Йолопи – це, як на мене, навіть ті, що курять. Бо дві години на день йде на паління, ще дві – на те, щоб заробити на сигарети, ще дві години на день треба працювати на ліки від сигарет, а ще дві години доведеться лікуватися.

Йолопи – це ті, що за гроші йдуть на злочин, топчучи свої переконання. Йолопи не мають переконань, які будуть обстоювати до смерті.

Йолопи – недобрі, сміються над іншими, розпускають плітки, ворожать на картах, чаклують і читають гороскопи. «Ми розлучилися, бо вона Бик, а я Баран», – кажуть вони. Йолопи забобонні.

Йолопи не патріоти. Вони не поважають свій народ і не люблять своєї батьківщини. Постійно обмовляють владу. Вони невдячні й безперестанку нарікають.

Йолопів не поважають у світі.

Йолопи – нещасні. На їхніх обличчях смуток. «Як нам бути радісними, коли у нас стільки проблем?» – нарікають вони.

Йолопи – боягузи. Вони вважають себе мудрими й обережними, але завжди дістають найбільше ударів.

Йолопи вважають себе хитрими, але вони завжди обдурені.

Йолопи мовчать, коли в їхній присутності чиниться злочин. «Моя хата скраю», – думають вони. А потім і їхніх дітей убивають чи ґвалтують.

Кого, ви думаєте, оберуть йолопи?

Хтось, можливо, скаже: «Легко Карлейлю говорити. Якби я був англійцем і жив би в Англії, то я б тоді поважав свій народ і був би патріотом». Так скаже йолоп. Англія велика тим, що вона розпочала і провела дейолопізацію.

Йолопи будуть завжди, але слід повсякчас боротися, щоб їх було менше. Це потребує особливих зусиль, бо йолопи люблять бути у більшості: це допомагає їм відчувати, що все нормально.

Йолопи не можуть довго жити у власній незалежній державі, бо вони не можуть нести відповідальності за долю батьківщини і не помруть за неї у разі потреби. Їх просто повбивають, як баранів.

Батьківщина в небезпеці! Україні потрібна шляхта. Вбий у собі йолопа! Стань шляхтичем. Допоможи стати шляхетними своїм ближнім. Завжди говори тільки правду. А тоді ми влаштуємо вільні вибори і оберемо собі шляхетного президента.

Хто вам говорить, що ми заслуговуємо кращого життя, кращої долі і кращого короля?
Це неправда.

Стаття написана у 1996 році.

Микола Бойко

З коментарів:

Петро Підгайний: Професійно ви, пане Миколо, про йолопів!… Цікаво б знати, чи різните ви йолопів від більш сучасного бидла?..

Валентина Руденька: Томас Карлейль. Незнайоме ім’я, отже й не читала нічого. Але вислів про йолопів такий простий і зрозумілий і дуже болісно вдарив по нашій наївності й довірливості, зависокій оцінці народної маси, яка не вся була народною українською, а включила в себе не лише малоросів, а ще гірший варіант — перекотиполе, або шлунки на ніжках!

Юрій Давиденко: На жаль ще маємо таке тяжке насліддя як йолопосоветікус яким легко гендлювати…

Віктор Закревський: Абсолютна маячня. Для чого писати і тиражувати цю дурню і думати, що я такий розумний, а всі інші є дурнями. Вчіть хоча б історію, дивіться фільми британські, французькі, іспанські і будете мати хоча б якесь уявлення про життя тих народів і держав про які ви пишете. Це правда за умови, що є розум і здатність бачити своїми очима. Якби люди були здатні обирати, то ми не мали б такої епохи, яку історики називають феодалізмом. Сучасна модель демократії виникла у Франції під час Великої Французької революції. Але Західна Європа вчилася демократії через власні імперіалістичні держави, через італійський фашизм і німецький нацизм, а американська демократія тільки в 70-і роки минулого століття за наше з автором посту життя позбулася расової сегрегації. Немає ідеального світу, ідеальної демократії і ідеальної влади. Навпаки, влада у будь-якій державі, це форма компромісу на який здатна конкретна нація. Ми в Україні не можемо мати таку саму державу, як в інших країнах Європи, бо кожна країна Європи є унікальна як держава і нація. Унікальність кожної держави є такою самою, як і унікальність кожної людини. Маємо вчитися у інших бути кращими, ефективнішими, сильнішими, але ми маємо залишатися українцями зі своїми позитивними і негативними якостями. Так, у нас є проблеми фундаментального рівня, але про реальні проблеми фундаментального рівня ніхто не говорить, не дискутує, бо ми знаходимось в інформаційному дискурсі, який нам диктує Москва і поки у нас не буде справжнього українського інформаційного політичного простору, то до тих пір ми будемо знаходитись в російському інформаційному полоні. Про що говорять українські ЗМІ і українські інформаційні телеканали? Або транслюють офіційну інформації, або транслюють російські наративи і ІПСО? Який є реальний на сьогодні в України вибір? Або капітулювати, або боротися і перемогти ворога? Перемогою України буде будь-яка ситуація про припинення бойових дій крім капітуляції. Але припинення бойових дій, це не мир, це перерив до наступної фази війни. Значить мир, це тільки за умови перемоги України у війні. Чи може Україна перемогти у війні Росію? Може, бо для нас перемога, це не капітуляція Росії, а її неспроможність вести війну проти України. А, це реальна задача і у нас немає іншого варіанту. І про це ми маємо голосно говорити, бо влада інколи боїться про це постійно говорити, але важливо не просто говорити, а діяти.

Микола Бойко: Віктор Закревський! Швидко Ви перевзулися! Недавно Ви стільки локшини вішали на вуха посполитим своїм антитрампізмом, що аж невдобно. Таке враження, що даремно Вам платять гроші, таваріщ майор. У мене інша картина світу і не тільки. Притомні українці вважають що внутрішній ворог небезпечніший за зовнішнього і перемога можлива після перемоги внутрішнього ворога.. Світ змінюється на наших очах і дуже важливо розуміти у якому напрямку, а з Вашого допису не зрозуміло куди. Зараз для нас найбільша цінність-активні громадяни і на тих, хто зберіг зачатки критичного мислення, їх його можна в чомусь переконати. А може Ви побачили себе в моєму дописі. Тупість – не особисте нещастя, це інфраструктура зла. Неможливо, зрозуміти іншу людину або пояснити йому щось, якщо в нього інша картина світу.

Людмила Таран: А ВИ НА ЦИХ ” ЙОЛОПАХ” РОБИТЕ ГРОШІ. Хто б вже казав, — безсовісні — мільони нагребли, бо вважали — всі йолопи — а ви маете доступ до грошей. Це ви зробили з України таку, яку фюрер вирішив собі привласнити, — бо бачив, що ви з нею робите — грабуете. От і вирішив і сам скористатись нагодою.

Юрій Юр: Найбільший йолоп той хто написав цю статтю. Середньостатистична людина абсолютно адекватна. Створює сімю, виховує дітей. працює на роботах, щось створює, будує і всяке таке інше і що це йолоп. Якщо середньостатистичного громадянина обдурили і він на виборах вибрав не зовсім вдало… то йолоп той хто не зумів переконати виборця що це погано. Таке буває але і виборець вчиться, другий раз його вже трудніше обманути.А по логіці автора статті всіх йолопів на баржу і в море… таке вже теж було але не помогло.

Микола Маслов: Юрій Юр, схоже, що ви також йолоп. Бо “не зуміли переконати виборця” чи не хотіли. Автор, на відміну від вас, якось хоче переконати методом “фейсом об тейбл”, або, по-нашому, мордою в гівно. Інакше, іншою мовою не доходить. Бо виборець не вчиться – 30 років так званої Незалежності в цьому вас ще не переконали, шановний нейолопе? І щодо “всіх… на баржу і в море”, – тоді на баржі були не йолопи, а навпаки! А йолопи залишились. І це помогло тримати йолопів за дурнів і за рабів

Олеся Спирина: “Як позбутися невігласів при владі? Що маємо то маємо. Тим не менш продовжуємо працювати:
Самим та іншим маємо допомогти, в тому числіі їм, теж позбутися шапки ” манкурта” , тобто пройти непростий з різною швидкістю процес деманкуртизації дорослих 45+ та пенсіонерів через:
1. соціально – психологічну самовпорядкованість свого оточення в двох ( може й трьох?) ординатах: по місцю проживанню / виборчій дільниці та по місцю своєї роботи/ профспілка/ фахова ГО. В Україні більш ніж достатньо різного роду АКТИВІСТІВ ( депутати, журналісти, дільничі офіцери поліції і просто море чиновників) щоб в країні появилась широка ( більше 30 000 первинних осередків) мережа постійно діючих ПЕРВИННИХ МАЛИХ ГРОМАД (зі структурою мікродержави) = КУЛЬТУРНО – ПРОСВІТНІХ ЦЕНТРІВ РОЗВИТКУ ВИБОРЦІВ ( КПЦЦРВ ( в першу чергу початкової 3річної мовно- історично – культурної просвіти дорослих45+ пенсіонерів) = ЦЕНТРИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОБОРОНИ і ВОЛЕНТЕРІВ (ЦГОВ) ,. Їх головним координатором/ диспетчером/ з моніторингових ЗВОРОТНІМ зв’язком мають стати новостворене/та ліквідоване МІНІСТЕРСТВО НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНИ разом з ЦВК та Державним управлінням статистики.

2. Звісно це потягне за собою чергову зміну структури КМУ, ВР, судочинства та зміни в ВИБОРЧОМУ КОДЕКСІ, котрий має стати АНТИКОРУПЦІЙНИМ та пройти РЕАЛЬНЕ громадське слухання на всіх майже ПМГ/ КПЦРВ/ ЦГОВ, або хоч на всіх більше 30 000 виборчих дільницях. Саме на рівні первинних громадських осередків мають проходити в форматі “face to face” регулярні діалоги/ звіти / комунікації як надавачів різних ( адміністративних, правових, медичних, освітянських, комунальних та навіть НАУКОВО- ІНФОРМАЦІЙНИХ) послуг задля оптимізації взаємодії, взаємодопомоги та розвитку “ЛЮДИНИ – громад – бізнесу- освіти – НАУКИ – влади” ( ввр”ЛгбоНв”). Ядром дієвості ПМГ/КПЦРВ/ ЦГОВ мають стати стати найменш нині активна, але часто з великим творчим потенціалом, частина суспільства – ЛЕВи ( люди експертного віку- переважно пенсіонери)”. В процесі масштабного здійснення цих кроків уже повне відпадати потреба в структурах типу НАБУ та САП, знижеться нагрузка на суди, завдяки діям дільничих офіцерів поліції, які мають бути з народом, а не над народом. До того ж появиться життєвий матеріал для написання сотні, а може й тисячі дисертацій для науковців – гуманітаріїв.

Від УСІМ:

Текст Миколи Бойка зачепив багатьох читачів за живе — значить, автор має рацію. Прикметно, що дехто виливає образу на автора. Але ніхто не виказує сміливості, щоб погодитися: так, я поводив(ла) і поводжу себе, як йолоп. Це — переконливий доказ того, що рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) українського суспільства був і залишається низьким.

Автор шкодує, що у нас немає шляхти і закликає співвітчизників ставати шляхтичами. Але ж шляхтичами не стають — шляхтичами народжуються. Бо шляхетність — це ґенетична ознака. Отже, нам треба відроджувати українську шляхту, нащадки якої десь сплять, ще не прокинулися й не усвідомили свою місію.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ УРОКИ УКРАЇНИ