ДАЙ БОГ НАШОМУ ТЕЛЯТІ ВОВКА ЗʼЇСТИ!

ТРИ ДОСЯГНЕННЯ ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄРА СВИРИДЕНКО, ЗА КОТРИМИ МИ МОЖЕМО ОЦІНЮВАТИ ЇЇ МАЙБУТНЄ ПРЕМ’ЄРСТВО

За новинами в українських медіа завжди легко відслідкувати трак-рекорд помилок та провалів будь-якого українського високопосадовця. І часто майже не можливо скласти хронологію його справжніх удач та досягнень. Бо проекти чи не реалізовані свого часу плани не потрапляють навіть до релізів прес-служб. І тим паче не цікавлять медіа. Тож я вирішим сьогодні написати про три головні досягнення нашого майбутнього прем’єра на попередній посаді. На мою суб’єктивну думку.

1. «ЕКОНОМІЧНИЙ ШТАБ ПЕРШИХ ДНІВ ТА МІСЯЦІВ ВІЙНИ». Першим та головним досягненням Юлії Свириденко на попередній посаді Першого віце-прем’єр-Міністра економіки, я вважав і вважаю проведення масштабної релокації 2000+ українських підприємств (не тільки військового, але і критично важливого цивільного призначення) з лівого на правий берег Дніпра у перші два-три місяці війни.

Надзвичайний економічний Штаб Кабміну було створено вже на другий день широкомасштабного вторгнення. Він займався одночасно всім: збереженням стабільності банківської системи (тут, хоча першу скрипку відігравав Нацбанк під головуванням тоді Кирила Шевченко), без миттєвої гармонізації дій з урядом, було б не можливо нічого зробити. Штаб ламав всі шаблони та зносив за хвилини усталені бюрократичні процедури: потрібні були швидкі рішення по збільшенню пропускної здатності сухопутних переходів в умовах морської блокади – «Штаб Свириденко» «вмить» приєднував до урядових зумів НП та асоціації найбільших перевізників. Збирав в смс режимі роками напрацьовані пропозиції – а увечорі вони вже приймалися на Кабміні.

Бізнесу потрібно було дати «дихати» в умовах шоку перших днів війни – за добу приймався по-суті новий спрощений податковий кодекс! (Пам’ятаєте «2% з обороту і заборону всіх перевірок всіх контрольних органів у 2022-2023 роках?)

А паливну кризу перших чотирьох місяців війни згадали? Черги на заправках. По 10 літрів в одні руки і ті «по талонам»! Знесли «в нуль» всі акцизи, «знесли» ПДВ з 20% до 7%, «знесли»всі регулятивні норми та регуляції щодо ліцензування та ввезення в країну ГСМ і імпорт з довоєнних 170 тис. тон до 440 тис. тон., — і 1 червня 2022 року бензинова криза в країні що веде широкомасштабну війну з супердержавою зникла назавжди (останні «бензинові талони» я досі зберігаю, буду показувати внукам).

Хотів би я розказати тут більш розлого і про релокацію виробництв, але сам себе зупинив. Це вже після Перемоги. Але такого масштабу логістичну операцію для підприємств різних форм власності країна не знала з евакуації Другої Світової… І Дай Бог не узнає більше ніколи…
А «продуктова безпека»? Вже в перші ж дні війни в умовах повної невизначеності з імпортом продовольства було прораховано Мінекономіки скільки нам не вистачатиме навіть власного виробництва макарон на правому березі Дніпра. Ці та інші продуктові підприємства «спасалися» прямо з-під наступу колон противника, докупалися, монтувалися, запускалися.
Зайвих подробиць, знову ж, не дозволить розкрити цей текст до Перемоги. Але це було! І ми прожили і найважчий 2022-й рік і подальші не тільки без голоду, а навіть без кризи асортименту продовольчих товарів у магазинах (не рахуючи Києва, звичайно, у березні-квітні 2022-го). Невже ви вважаєте що все це «організувалося» саме собою?

Ні. За цим стояли сотні та тисячі малих, але ефективних кроків «Економічного штабу Свириденко», як ми всі між собою тоді його називали.

(…) Енергобезпека. Дуже багато що є сказати про 2022-й рік, але поки що, пробачте. Залишу цей пункт під самоцензурою до Перемоги.
Зате впевнено можу сказати, що якби не цей штаб, в Україні збанкрутувала б половина мереж розбрібної торгівлі ще в перші два місяці війни не маючи чим розрахуватися з поставщиками, з котрими терміново потрібно було переходити на миттєві розрахунки та навіть передплати в умовах невизначеності першого місяця війни.

І країна, вибачте мене на слові, як сказав один авторитетний аграрій тоді «не посіялася б». І не зібрала врожай 74 мільйони тон зернових та сонячникових вже восени 2022-го року (при потребі внутрішнього ринку в 22-25 млн. тон). Програми термінового кредитування під нульові чи пільгові ставки потрібно було розробляти та втілювати миттєво.
Я сьогодні вперше говорю про це в таких подробицях, бо більшість з переліченого робилася буквально на моїх очах.

Бо я на другий день війни мав честь бути запрошеним до групи з 20-ти провідних економістів країни, котрі мали допомагати в швидкій розробці не стандартних рішень по викликам, що стояли перед економікою. Команда економістів Ukraine Economic Outlook часто робила розрахунки сьогодні-на-завтра. Але зараз мова не про нас. Для нас була честь приймати участь навіть у тій крихітній частині (на загальному фоні роботи Мінекономіки), в котрій ми тоді, у 2022-му приймали участь. Проте, завдяки цьому я можу сьогодні не як сторонній спостерігач, а як учасник певних процесів, говорити про те, свідком чого я був особисто.

Користуючись базовим підходом: жодних бюрократичних догм, що існували роками. Жодних «строків розгляду» — тільки радикальні рішення заради спасіння життєздатності великого та складного організму під назвою Українська Економіка. Я пам’ятаю, що десь в середині літа 2022-го, вже розходячись після чергового засідання нашого штабу, я сказав: «Знаєте, ви зараз цього не усвідомлюєте, але вас після війни назвуть «Урядом героїв», коли спаде секретність з того, що зараз тут відбувається. Тоді всі посміялися. А зараз друзі все частіше мене цитують з цією фразою. І я досі певен що в шкільні підручники історії через десять-двадцять років «Уряд Шмигаля» (зі щтабом Свириденко») потрапить саме під цією назвою.

2. «ВІД «МВФ НЕ КРЕДИТУЄ ВОЮЮЧІ КРАЇНИ» ДО ПОВНОГО ПОКРИТТЯ ЗАХІДНИМИ ПАРТНЕРАМИ «З НАДЛИШКОМ» ДЕФІЦИТУ УКРАЇНСЬКОГО БЮДЖЕТУ, ЩО СКЛАДАЄ ПІД ЧАС ВІЙНИ 50% БЮДЖЕТУ».
   Ви гадаєте цей «тектонічний зсув» відбувся сам по собі? Ні, шановні друзі. Погортайте за останні три роки стрічку новин, якщо ви забули, — і ви згадаєте скільки разів ми опинялися перед «прірвою» відсутності чи критичного дефіциту зовнішнього фінансування за ці 1200 днів нашого спротиву. Тут (наражаючись на критику фейсбуку, але все ж, заради справедливості), не можливо не відзначити Першу роль на міжнародній арені нашого Президента. Його популярність. Його харизма. Його Воля. Все це так, тут не буду сперечатися ні з ким.

Але хто готував всі ці рішення? Хто проробляв без права на найменшу помилку всю рутинну роботу нашої економічної дипломатії?
На мій погляд, це друге по значущості досягнення Мінекономіки під її керівництвом за ці найважчі три з половиною роки нашої Новітньої історії.
Якщо хтось сумнівається в ефективності «пропрацювання питання» та коректності моїх висновків, я залюбки наведу вам цифри, котрі для багатьох прозвучать вперше, а для інших будуть доказом мого другого аргументу:

1. Держбюджет 2025 року мав затверджений парламентом дефіцит в 37 млрд доларів.
   На сьогоднішній день, згідно квітневої редакції Меморандуму МВФ, підтверджена сума зовнішнього фінансування складає 70 (без МВФ 67) млрд дол.
2. Всі три роки війни Україна ЩОРОКУ отримувала більше, ніж просила. Резерви Нацбанку, де зберігається валюта отримана від наших західних партнерів, але ще не потрачена (наприклад) на імпорт озброєнь, зросли за три з половиною роки війни з 24-х до 45 (!) млрд доларів!
   Ви хоч можете собі уявити, яка за всім цим стоїть робота української економічної дипломатії?
   Я скажу так: Якби Мінекономіки Свириденко забезпечило «лише цей пункт» — я вже написав би про неї цей текст. Але попереду ще один ключовий пункт.
3. МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЩЕ ДО ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ. В ЦЬОМУ Є ЗАСЛУГА МІНЕКОНОМІКИ? ЯК ВИ ГАДАЄТЕ?
   Цей пункт підказав мені мій французький колега, коли ми обговорювали з ним сьогоднішнє висування Юлії Свириденко на посаду прем’єра. Мені десятки разів за останні два роки під час моїх відряджень в Париж, Брюсель та Страсбург доводилося «бріфувати» важливих для нас європейських полісі-мейкерів щодо макроекономічного стану України. І щоразу першою реакцією був подив та недовіра. Але цифри говорять самі за себе. І подив завжди змінювався щирим захватом та питанням: як ви це зробили? Як таке взагалі можливо?

ВВП України (в доларах США) в останній довоєнний 2021-й рік – 200 млрд дол. В перший рік війни, 2022-й – падіння до 160,5 млрд дол, 2023-й рік – 179 млрд дол, 2024-й – 190 млрд дол, 2025 (прогноз) – 215 млрд дол.

Зарплата в доларах США в довоєнний 2021-й — 515 дол, на нижньому піку падіння влітку 2022-го – 400 дол/міс, а вже в вересні 2024-го – 525 дол! Офіційна (!) середня зарплата в країні. За офіційною статистикою. З котрої платяться всі податки!
Обсяг роздрібної торгівлі – 53 млрд дол в довоєнний 2021-й та 54 млрд дол – в минулому 2024-му.

Заощадження населення в банківській системі країни: 2021-й рік – 10 млрд дол та 400 млрд грн; минулий 2024-й – 11 млрд дол та 820 млрд грн.

Ми ще нижчі довоєнного рівня по обсягу експорту (-30%) та по обсягах промвиробництва (-19%). Але цьому є свої пояснення.

Але хто б вам чи мені сказав, що на третій рік повномасштабної війни ми відновимо свій ВВП та рівень доходів населення до довоєнного рівня в перший рік війни? Я б не повірив ні за що. Я сказав би що найвищим досягненням буде збереження хоча б якоїсь економіки, відсутність продовольчої та паливної кризи – і це вже буде перемогою на четвертий рік війни.

Так само дивляться на ці цифри і в ЄС і в МВФ. Ні, останнім часом вже не дивуються. Вже визнають це за наше українське економічне чудо під час війни. Ну і, звісно, перепитують: як-як ви кажете прізвище вашого міністра економіки, що стане прем’єром?

Тут, за правилами жанру, мав би бути абзац з критикою попереднього прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Але його не буде. Бо це саме він очолював наш «Уряд героїв» в найважчий для країни час. Не займався політикою, тягнув на собі шалений графік планових та позапланових робіт і не тільки не заважав, а й допомагав та підтримував своїх прогресивних віце-прем’єрів, таких як Юлія Свириденко та Михайло Федорів в тих реформах, що, не дивлячись на опір найдеструктивнішого органу країни – податкового комітету парламенту Данила Гетьманцева вдавалося проводити. Його уряд все ж робив ті реформи, що міг, не дивлячись на опір. Подяка йому за це.

PS: перед Юлією Свириденко на посаді Прем’єра стоїть зараз безліч викликів. І головний з них: в країні триває «Податкова Антиреформа Гетьманцева». За три роки війни він зумів провести через парламент три пакети змін до Податкового кодексу України, кожен з котрих наніс титанічний, системний удар по українському бізнесу, що виживає, платить зарплати, донатить на армію і з останніх сил, навіть без прибутку, зберігає той рівень та зростання економіки що ми бачимо.

Тут не потрібно проводити ні опитувань підприємців, ані наукових досліджень. Більшість з нас терпляче, розуміючи, що вище військово-політичне керівництво країни щодня і щохвилини зайняте питаннями Оборони, мовчки терплять повзуче, ніяк не виправдане ні війною, ні макроекономічним станом погіршення-погіршення і погіршення бізнес-клімату в країні…

Податкова реформа Ростислава Шурми «10-10-10», що давала шанс на виживання та відновлення бізнесу в 2023 році під окрики опонентів що бюджету не вистачить 200 млрд гривень – була відкладена на невизначений термін і зникла з порядку денного. Бюджет 2023 гору перевиконано більш як на 400 млрд грн. в порівнянні з початковим планам, затвердженим парламентом на 1 січня. Вікно можливостей, виявляється, було. І воно закрилося.

Натомість породжена Гетьманцевим драконівська система блокування «податкових накладних» продовжує існувати. На цю мить, коли я пишу ці рядки, заблоковано 30 млрд грн обіговий коштів підприємств України. Бюджет 2024 року по доходам та фінансуванню перевиконано понад план, затверджений парламентом на 1,1 трлн грн.
Заради зайвих 3% (ні, навіть не від бюджету, від цифри перевиконання бюджету) вся країна, весь бізнес, стоїть догори дригом. Тут не можу втриматися щоб не запитати як макроекономіст: а що, без цих трьох відсотків перевиконання, підкреслюю, ТРЬОХ, ніяк не можна було обійтись? Ви там, взагалі, розумієте «ціну цього питання» для бізнесу всієї країни? (Враховуючи мізерність значення цієї репресивної системи саме з точки зору доходів бюджету?)

Про плани підвищення штрафів та податків, про знищення малого бізнесу та ФОПів на котрих тримається масова зайнятість у воюючій країні — голоси лунають вже відкрито і цинічно відверто.

Ми, бізнес, переважно мовчимо. Бо розуміємо що не час для протестів, що ми повинні демонструвати єдність. Лише інколи «прориваються» окремі голоси та петиції.
І тому, сподівання на Юлію Свириденко сьогодні в бізнес-колах і у населення надзвичайно великі. Я б навіть сказав завищені.

Вона – фаховий економіст, котра бачить все те, про що я написав в своїй статті і навіть більше. І розуміє правильно, які саме кроки потрібно робити першим, другим та третім. Певен, що вона навіть не потребує в цьому сторонніх порад.

Тому я не хотів би давати жодних порад нашому майбутньому прем’єру в цьому тексті. Я лише хотів висловити сподівання, що за рік, матиму привід написати такий самий текст про ТРИ головні досягнення Юлії Свириденко вже на посту Прем’єр-міністра нашої країни.

Михайло Кухар

Від УСІМ:

Ми оприлюднили розлогий текст економіста Михайла Кухаря, але дали свій заголовок до публікації. Повіримо авторові, що Юлія Свириденко — справді видатна економістка із стратеґічним баченням перспектив розвитку України.

У незалежній Україні премʼєр-міністрів президенти міняли як рукавички. Зараз важко навіть сказати, скільки їх перебуло, не заглянувши у Вікіпедію. Пишуть, що Денис Шмигаль встановив рекорд прем’єрського життя і стабільності, якою вирізнялася лише радянська влада, за якої голови уряду сиділи у своїх кріслах довго.

Це нам нагадує про те, що зелені більшовики прийшли до влади в Україні, щоб нагадати нам про те, що після зникнення КПРС і розпаду СРСР Україна зберегла авторитарно-тоталітарний радянський суспільний устрій і компартійно-радянську командно-адміністративну систему урядування. Адміністрація чи тепер офіс президента (а за президентства Віктора Ющенка це називалося ще точніше — секретаріат) зберегла/зберіг за собою й функції, так властиві самій будівлі, — ЦК КПУ з його політбюро і секретаріатом. Люди, які сиділи й сидять у цій конторі, керують абсолютно всім і контролюють абсолютно все, але юридично й морально ні за що не відповідають. На відміну від своїх попередників, вони навіть не декларують себе «честю і совістю нашої епохи».

В Україні за все відповідає уряд, який формує названа вище структура, яка висуває туди своїх людей, на яких покладають місію виконувати свої забаганки і в разі чого пожертвувати честю, карʼєрою, а то й життям.

Що може зробити голова уряду із своїми віце й міністрами за таких умов, та ще й не усвідомлюючи природи суспільного устрою й системи урядування, а відтак і не маючи стратеґічної візії перспектив розвитку України? Запитання риторичне. З усіх економістів, які працювали й працюють в Україні, лише одна людина знала відповідь на це запитання. Богдан Гаврилишин, автор японського дива! Але ж хто до нього прислухався? Як зізнавався він сам, президенти, які запрошували його в радники, слухали його, але не чули або, якщо й чули, — робили навпаки.

Що може зробити на посаді прем’єр-міністра випускниця третьорядного торговельно-економічного інституту, де не вчать навіть того, чому вчать у провідних вишах України із сильними економічними школами, та ще й у часі війни,— побачимо. Тим часом просто побажаймо Юлії Свириденко успіхів.

---