WHO OWES TO WHOM

ENG | УКР

Aid to Ukraine is not just an act of goodwill, it is the cost of upholding past commitments

Ukraine aid has been debated endlessly — who pays, how much, and for how long? But there’s one question almost no one is asking: Why does Ukraine even need this aid in the first place?

This isn’t just about current war costs, it’s about a broken promise. In 1994, Ukraine made a deal with the world’s leading powers, giving up its nuclear arsenal in exchange for security guarantees. That deal was called the Budapest Memorandum, and when it was put to the test, Ukraine was left to fight alone.

📉 What Ukraine Gave Up in 1994 ($500+ Billion in Today’s Value):

✔️ 1,900+ nuclear warheads – More than China, France, and the UK combined. (Estimated value: $300B+)
✔️ 176 intercontinental ballistic missiles (ICBMs) – Each capable of striking deep into enemy territory. (Estimated value: $100B+)
✔️ 46 strategic bombers – Comparable to the nuclear strike force of a major military power. (Estimated value: $50B+)
✔️ 600+ nuclear-armed cruise missiles – Advanced deterrence capabilities now lost. (Estimated value: $50B+)
✔️ Permanent leverage on the global stage – Ukraine would have been untouchable as a nuclear state. (Priceless.)

📉 What Ukraine Lost Since 2014 ($1+ Trillion in War Damages):

✔️ Crimea and part of Donbas occupied.
✔️ Hundreds of billions in infrastructure destroyed. (Estimated: $400B+)
✔️ Tens of thousands of civilian and military lives lost. (Irreplaceable.)
✔️ Millions displaced, turning into one of the largest refugee crises in Europe. (Long-term economic impact: $200B+)
✔️ Overall economic losses due to war: Over $1 trillion.

This is why Ukraine’s leadership is cautious when presented with “new deals.” When Western leaders talk about negotiations and agreements, they must understand that Ukraine has already lived through the consequences of broken promises.

Ukraine isn’t rejecting diplomacy, it’s rejecting false security assurances that history has proven ineffective. When a country has given up everything that could have ensured its safety, only to be invaded anyway, scepticism isn’t just justified, it’s necessary for survival.

Now, the same countries that signed those assurances in 1994 are debating whether to fulfil their commitments. But let’s be clear: Ukraine is not asking for charity. It is asking for what it was promised, security, protection, and support against aggression.

Western leaders must remember: Aid to Ukraine is not just an act of goodwill, it is the cost of upholding past commitments.

So the real question isn’t whether Ukraine should be supported. The real question is: How does the West restore its credibility after failing to enforce the security promises it made? Because if agreements like the Budapest Memorandum can be ignored, what does that say about the security of any nation that relies on Western assurances in the future?

George Janjalia

***

ХТО КОМУ ВИНЕН

Допомога Україні – це не просто акт доброї волі, це ціна виконання минулих зобов’язань

Про допомогу Україні точаться нескінченні дискусії — хто, скільки і як довго платить? Але є одне питання, яке майже ніхто не задає: навіщо Україні взагалі потрібна ця допомога?

Йдеться не лише про поточні витрати на війну, а й про порушену обіцянку. У 1994 році Україна уклала угоду з провідними державами світу, відмовившись від свого ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки. Цю угоду назвали Будапештським меморандумом, і коли її перевірили, Україна залишилася воювати сама.

📉 Від чого відмовилася Україна в 1994 році ($500+ мільярдів у сьогоднішньому обчисленні):

✔️ 1900+ ядерних боєголовок – більше, ніж Китай, Франція та Великобританія разом узяті. (Оціночна вартість: $300 млрд.+)
✔️ 176 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) – кожна здатна вражати глибоко територію противника. (Оціночна вартість: $100 млрд.+)
✔️ 46 стратегічних бомбардувальників – це можна порівняти з ядерною ударною силою великої військової держави. (Оціночна вартість: $50 млрд.+)
✔️ Понад 600 крилатих ракет з ядерним озброєнням – передові можливості стримування втрачено. (Оціночна вартість: $50 млрд.+)
✔️ Постійний важіль впливу на світовій арені – Україна була б недоторканною як ядерна держава. (Безцінний.)

📉 Що Україна втратила з 2014 року ($1+ трильйон у вигляді збитків від війни):

✔️ Крим і частина Донбасу окуповані.
✔️ Зруйнована інфраструктура на сотні мільярдів. (Очікується: $400 млрд.+)
✔️ Десятки тисяч загиблих цивільних і військових. (Незамінний.)
✔️ Мільйони переселенців, що перетворилося на одну з найбільших криз біженців у Європі. (Довгостроковий економічний вплив: $200 млрд.+)
✔️ Загальні економічні втрати через війну: понад 1 трильйон доларів.

Тому українське керівництво обережно ставиться до «нових угод». Коли західні лідери говорять про переговори та домовленості, вони мають розуміти, що Україна вже пережила наслідки невиконаних обіцянок.

Україна не відкидає дипломатію, вона відкидає фальшиві гарантії безпеки, які історія виявилася неефективною. Коли країна відмовилася від усього, що могло забезпечити її безпеку, і все одно зазнала вторгнення, скептицизм не просто виправданий, він необхідний для виживання.

Зараз ті самі країни, які підписали ці гарантії в 1994 році, обговорюють, чи виконувати свої зобов’язання. Але давайте прояснимо: Україна не просить благодійності. Вона вимагає того, що їй обіцяли, безпеки, захисту та підтримки від агресії.

Західні лідери повинні пам’ятати: допомога Україні – це не просто акт доброї волі, це ціна виконання минулих зобов’язань.

Тож справжнє питання полягає не в тому, чи варто підтримувати Україну. Справжнє питання полягає в тому: як Захід відновить свою довіру після того, як не зміг виконати свої обіцянки безпеки? Тому що якщо такі угоди, як Будапештський меморандум, можна ігнорувати, що це скаже про безпеку будь-якої нації, яка покладається на запевнення Заходу в майбутньому?