З ЕКРАНУ «СУСПІЛЬНОГО»

Про попа в стразах та піарника-іммігранта

Гортаєш стрічку ФБ і раптом натикаєшся на благообразного попа в яскравій рясі зі стразами. Впадаєш у ступор: чому священнослужитель із оголеними плечима? Після хвилинного пошуку відповіді виникає підозра: а може, це не піп, а жінка в сценічному образі (ну типу тієї, з бородою, що на «Інтербаченні» виступала)? Як усе нині складно.

Придивившись до рекламного шильдика, розумієш, що не вгадав, що це з ефіру «Суспільного мовника». О, тепер картина прояснюється. Це означає якогось фрика, який не визначився зі статтю, запросили до студії, у дусі нинішньої політики рівності можливостей, політкоректності та свободи самовираження.

Ідемо за посиланням. А там – у студії ведучий – цей самий, весь у бороді та стразах, а гостем у нього піарник Ковжун.
Ось тут я зовсім остовпів.

Льоша Ковжун останнім часом дедалі частіше з’являється в ефірах, позиціонує себе як серйозний політтехнолог. Розповідає, що завдяки йому Юлія наша Тимошенко піднеслася до вершин політОлімпу, а тільки-но Ковжун її покинув, вона сіла у в’язницю і втратила будь-яку політичну вагу. Придивившись уважніше, розумію, що бородата дівчинка в концертній сукні – це все ж таки хлопчик. Якого хріну він натягнув сукню, я так і не зрозумів. Може він це ось, «егегей»? Та заради бога!

Але треба ж якось тримати себе в руках: одягнися пристойно, а після роботи йди в клуб для веселих хлопчиків і танцюй там у сукні. Та й розмова в студії зовсім не «про це», що веде з Ковжуном не заграє.

Обидва співрозмовники намагалися представити Льошу чи не легендою українського політпіару та рок-руху. Ковжун, вдарившись у спогади, розповів, що його захоплення ворожою музикою було «внутрішньою імміграцією». Камон, Льоша, ну яка імміграція? Ми ж разом роками ходили на балку (для необізнаних: місце обміну\продажу західного вінілу). Серед нас зустрічалися відверті бариги, навколобагемні хіпі, один ходив до пояса голим, був астролог із бляхою у вигляді сонця на шиї – майбутній учасник «Битви екстрасенсів», з наших – засновник торгової мережі «Фокстрот».

Як він розповідав, свою фірму назвав на честь альбому “Дженезис” 1972 року, коханого нами обома. Але ніхто не скаже, що Ковжун був борцем із Совком та революціонером. Нам усім усе було просто пофіг (тільки менти докучали), і всі хотіли одного: джинсів, дівок, рок-н-ролу. Льоше, до чого цей провінційний пафос? Ти ж хлопчик із пристойної київської родини.

Сьогодні можна розповідати, як ти боровся із системою з одвірком у зубах, називати себе медіа-аналітиком та політконсультантом. Можна за бажання додати, наприклад, складання гороскопа чи очищення карми. Але чому на Громадському телебаченні якийсь фрик піарить тусовщика, який називає себе піарником, кому це цікаво?

Розмова ні про що, бідолашний Ковжун мучиться і мучить слухача, так і не знайшовши часу вивчити держмову всупереч любові до Неньки-України. Адже він суто продукт київської просунутої молоді, який усе життя говорив російською. І тепер йому навіщось знадобилося ходити ефірами і знущатися з цієї милозвучної мови…

Складається враження, що внутрішній іммігрант у передчутті виборів піариться для пошуку клієнтів, а може – бери вище – його самого рушать у політику. Льоша днями навіть підписав звернення укрінтелігенції аж до самого Трампа — у кампанії з професурою, політиками та грантоїдами.

Хочеться поцікавитися: що конкретно зробив для української культури окрім організації одного концерту «Сонік юз»? Тебе називають українським Артемієм Троїцьким на мінімалках. ОК, ти написав як він антологію українського року, хоч щось написав? Чим цей тусовщик цікавий країні?

А чому бородатий хлопчик у такому вигляді в студії? Глядач не знаходить підказок. Просто натикається поглядом та бачить у кадрі клоуна. Та бог із ним – таких повно у ютюбі, хай дивують. Але ж не за мої податки! Країна вирішила профінансувати незаангажоване мовлення для громадян на зразок ВПС. А за фактом отримали щось невиразне, непрофесійне та незмістовне.

Адже проблема не в дивному хлопчику в сукні, яка отримує зарплату, а й у величезній армії людей, які сидять за кадром: редакторі програми, продюсері, стилістах… дичину! Ви там усі профнепридатні, чорти.
Вже не знаю як у нас так виходить — вигадаємо будь-яку гарну ідею.

Знаю одне: система суспільного мовлення нежиттєздатна. Якість продукції низька, охоплення аудиторії мізерне. І не розповідайте мені, що причина в тому, що вам, на відміну від комерційних ЗМІ, не можна хайпувати і гнати попсу. Ще як хайпуєте (передайте привіт бородатій дівчинці) і женіть інформаційний треш.

Причина – у підборі кадрів та ще у фінансуванні. Як це у нас прийнято – у бюджеті одні суми, а за фактом – значно менші. З нічого і вийде нічого. В результаті канал «Суспільне культура» окупували попи – антагоністи культури. Їхніми камланнями так легко забивати стрічку ефіру!.. А можна з розрахунку на клікбейт посадити в студію незрозуміло що в бороді та стразах – хай тягне в ефір когось начальство пошле: глядач усе стерпить, а якщо втече – та й чорт із ним. Головне, щоби фінансування не припинялося.

Країна мучиться у пошуках грошей на війну, скорочує пенсії, дотації… Є конструктивна пропозиція: визнаємо експеримент із спільним мовленням проваленим, всім дякуємо, нагороджуємо грамотами та вихідною допомогою, після чого розганяємо всі ці марафони та бородатих дівчаток з їхніми начальниками.

Олег Єльцов