МІСТЕРІЯ КОЛЯДИ, СВЯТ-ВЕЧОРА І САКРАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ БОГА РОДА

Що традиційно святкували наші сури і наші пра-сури на Святий Вечір 6 на 7 січня кожного року протягом багатьох тисячоліть? Це велика загадка, бо ця дата аж ніяк не пов’язана ні з календарем, ні з сонцестояннями Сонця чи фазами Місяця, бо він залишається сталим і незмінним протягом тисячоліть: 6 на 7 січня! Цього вам ніхто не скаже, бо це було задовго до народин Іісуса Христа. Не скажуть ні історики, ні теологи, ні хрестияни, ні астрологи, ні рідновіри, ніхто інший. А скаже наша давня українська традиція вшанування РОДу. Коли було проголошене чарівне слово «РОД», йоґи, які були присутні в кімнаті (якраз ми розмовляли про цю таїну Тайної Свят-Вечері), раптом відчули дуже сильні вібрації: і вони вигукнули: Ось це він —Золотий Ключ до Святого Вечора!

Отже РОД! А СВЯТ-ВЕЧІР є багатотисячолітнім святом РОДИни, сім’ї, РОДу свійських тварин і диких звірів. Бож саме взимку наРОДжують білі й бурі ведмедихи, сарни, оленихи… А колядники ватагами ходять від хати до хати з Зорею і Козою й кожному ґазді з ґаздинев, Божині з Божичем, піднесено і щиро виспівають: «Щоб овечки покотились, щоб ягнятка наРОДились!..» І чомусь нині саме в ці дні правують Свят-Вечором Бог Велес і Богиня Коляда? Бож саме Колядкова містерія дарує витік усіх найважливіших сенсів Свят-Вечора. Вся РІДня, вся велика сім’я РОДАків у цей загадковий Святий Вечір, збирається у КОЛО коло столу, посеред якого керамічний розписний багатством блискучих красок полумисок з кутею, з засвіченою свічею. За КОЛОМ хлібів і гори КОЛАчів ховається Пан-Хазяїн. А у кутку на покуті, в красному куті на широчезній дубовій лаві, разом з Даждь-Богом, у древності просяним, а пізніше – житньо-пшеничним Дідухом – Дід-Духом, Дід-Уком або Дев-Уком. І з рочків п’яти, синок мав пройти з хусткою з одним-двома КОЛАчами від хати до хати всіх РОДичів – дідів із бабами, дядьків із тітками, кумів і куманів…

Отже Свят-Вечір 6–7 січня тісно і загадковим чином не пов’язаний ні з Різдвом Христа, хрестияни перенесли його на 24 грудня, але це умовне число, котре повинно було заткнути Свято Народження Нового зимового Сонця укро-слов’ян-аріян-сонцепоклонників, ні з іншим відомим нам Богом, а з якимсь секретним, загадковим таїнничим Богом Родом українців, слов’ян, слов’яно-балтів, сарматів, саків, гіперборейців, тео-укрів. Сьогодні ми вперше в світі відкриємо ім’я цього Бога Рода. Народне ім’я Велес вказує тільки на туманний слід на шляху до істинного протагоніста цього загадкового Свят-Вечора. Кожен народ має свого Пра-Отця, СпоРОДителя. Так французи мають Паріса, його іменем названа столиця Париж. Греки – діоніса, іудеї – Іуду. Індійці мають кількох Богів-ПраРОДителів: Бога Сіву/Шіву, Бога Крішну і Бога Раму. Одні тільки українці, як сироти-безбатченки, котрі не мають ні тата – Пра-РОДителя, ні мами – РОДИ…

Зате ми, українці, слов’яни і слов’яно-балти, маємо свого, най фольклорного Бога Велеса, півбога Перуна (Parkunasa), СвітоВіда (Світовида, Sventovita), загадкову Коляду і Ладу Берегиню. Але це фольклорні парсуни та їхні імена, а не справжні імена Інкарнацій, Аватар, Богів. Бож будь-яка справжня світова віра чи навіть релігія будується тільки на великих Інкарнаціях Богів: буддизм на Інкарнації Бога Будди, кришнаїзм – на Аватарі Богові Крішні, християнство – на Інкарнації Бога Іісуса Христа і т.д.. На Інкарнації якого Бога народилась Аріянська Елліно-Ладомирська Віра всіх Слов’ян часів археологічного Трипілля, античності та середньовіччя? Себто логічно виникає сакраментальне питання: кого з Богів ми маємо право назвати нашим всеукраїнським, всеслов’янським чи всесарматським РОДОМ? І що супер цікаво, Святкування РОДА має співпадати з 6-7 січня! Ми вже чули про Велеса, пік святкування якого припадає на 6-7 січня. Але хто такий Велес насправді? Щось зі сфери романтики, міту, фольклору? А може за іменем Велеса – покровителя стад, звірини, природи, кобзарів і мудрості стоїть справжнє ім’я реальної Інкарнації – Аватари? Тоді якої?

Античні міти вказують на ще одного покровителя звіриного світу, природи і людей – Бога Аполлона. Але це напів-мітичний образ, який не має за собою реальної Інкарнації. Вказується тільки, що Бог Аполлон є Покровителем України-Сако-Сарматії, тео-укрів – троянців Понтійської Трої і всього Причорномор’я. Тут ми зайшли у дуже древні й надто туманні дебрі, можна сказати тупики історії часів древніх ГігАнтів і Трипілля з яких здавалось нема ніякого виходу. Бож це 6-5 тисячоліття до РХ.! Згадується також, що в Криму від Діви народились Боги-двійнята діоскури, долі яких пов’язані з дев-укаліоновим літочислення і потопом. Їхню матір звали Богиня Сіта – головна героїня епосу аріїв «Рамаяна». Свят-Вечірня містерія розкручується давнезно-спонтанно. Адже Сіта в епосі є Ладою Бога Рами. Отже від великих Богів Рами і Сіти народились юні Боги Лав і Куш. В момент коронування Лав отримує почесний Титул: Аполлон. Він мав і інші імена. Наприклад: Аполлон Тірський (із Тіри), Аполлон Троян (із Понтійської Трої), Гермес, Велес, Дев Укаліон та інші. Ось ця Аватара Дева Укаліона і стала РОДОМ українців, слов’ян, слов’яно-балтів і навіть індів-сіндів європейських та індійців-сіндійців азійських. Отже ми, українці, не безродні, не безбатченки, як про нас писали і досі пишуть історики московітяни, інтернет і досі це було таємницею за сімома замками навіть для самих українців! Пам’ятаєте історію зустрічі християнського проповідника – грека-з українським волхвом. Грек гонорово зверхньо сказав: «Вітаю вас, скіфи, віднині ви – раби божі!» На що Волхв гідно відповів греку: «Це ви у вашого бога «раби божі», а ми в нашого Бога – його діти!» Волхв мав на увазі Даждь-Бога Велеса – Дева Укаліона.

Дорогі брати українці! І сестри українки! ЕВРІКА! Запам’ятаймо, ім’я нашого Бога: Дев Укаліон! Із цього моменту ми, українські митці, поети, композитори, співаки і співчині, художники, колядницькі ватаги, студенти і школярі, започатковуємо модерний Атма-Ноосферний стиль; не необароко, навіть не неоантичність, а неоеллінство або неоладомиріє. І най наша гідність, наша ідентичність росте, як багатотисячолітній дуб-семидуб. Де б ми мандрували світами туризму, заробітчанства чи вимушеного вигнання, всюди несімо як маяк світло Правди в наших очах і серцях, світло достоїнства і найвищої Честі: «Я Є УКРАЇНЕЦЬ! – СИН БОЖИЙ!» «Я Є УКРАЇНКА!- ДОНЬКА БОГА!»

Слава Україні! Слава Деву Укаліону нашому Богу РОДУ і Божим дітям!

Василь Хитрук

07.01 7532/3 (2025), м. Київ, Україна

Св. Античне мистецтво: Бог РОД — Дев Укаліон і його кохана Лада Кора (Ора, Оранта). Вона ж Мати-РОДА. Бог РОД за античною антською мистецькою традицією зображався оголеним із “Родом-фаллосом” – своєрідним символом БОГА РОДА чоловічої статі.