«МУДРИЙ НАРОД»

Народ у природній своїй формі не може бути мудрим

Визначення “мудрий народ” вже, слава богу, не сприймається буквально, а тільки як іронія, як жарт. І справа тут у тому, що народ у природній своїй формі — в сільській, в аграрній — не може бути мудрий в силу того, що він не зберігає, не передає наступним поколінням продуктів думання і досвіду, окрім самого необхідного, самого елементарного, та й думати, займаючись фізичною працею проблематично.

Ніде і ніколи селяни не мали потреби в писемності, вся селянська культура зберігалась і передавалась в усній формі (пісні, приказки, казки, легенди). Вся селянська культура не може вийти за певні рамки і саме тому традиція в цій культурі стоїть на першому місці.

Якщо серед селян з’являється якийсь геній або талант, який створить за життя щось видатне в царині мистецтва, яке буде виходити за рамки традиції і розуміння всіх, то після смерті всі його твори будуть викинуті на смітник, як непотріб. А збережено буде тільки загальнозрозуміле і доступне розумінню всіх, тобто посереднє і традиційне.

Саме тому народна мудрість ніколи не піднімається вище якогось рівня.

У кінці 80-х — початку 90-х у Луцьку жив талановитий скульптор-самоук. Це був пенсіонер, який вийшовши на пенсію зайнявся тим про що, очевидно, він постійно мріяв — скульптурою. Матеріалом для них він вибрав звичайний цемент (у наших широтах мармуру, як відомо, не водиться), з якого і творив свої скульптури. Його роботи були наскільки значимими, що привернули до нього увагу преси навіть з-за кордону.

Після смерті його родичі використали матеріал з його робіт як будівельний матеріал для мощення доріжок і фундаменту. Принаймні їх більше ніхто не бачив і не чув про них. У самому місті не знайшлося теж цінителів, які б зберегли хоча б одну.

Аналогічна історія з Катериною Білокур, яку селяни і родичі цькували за її заняття мистецтвом, яке для них не становило ніякої цінності.
Селяни збережуть вишиті на рушнику традиційні квіточки і зображення курей з журналу, а картину Білокур чи Приймаченко спалять як непотріб.

Селянске середовище не створює умов для розвитку мистецтва, літератури, науки, історії, музики, педагогіки.
Завдяки традиційності воно може в ідеальних умовах зберігати себе на одному рівні тисячі років.

Поняття “селяни” прикладається до більшості людей, розум яких зайнятий думками виключно про хліб насущний, а всі духовні потреби повністю задовільняє телевізор.

Робітники і селяни не можуть самостійно створити державу без участі касти організаторів, просвітителів і мислителів.

Тому-то ніякий народ не може бути мудрим, мудрістю володіє тільки невеличка каста, на якій лежить вся відповідальність за благополуччя свого народу.

Використовувати термін “мудрий народ” можуть люди, які наділяли народ мудрістю у своїх фантазіях, приймаючи бажане за дійсне; ще ті, хто не мав досвіду спілкування, та ті, хто перекладав з себе відповідальність за прийняття важливих політичних рішень на цей трудовий клас, і потім дуже сильно розчарувався в його результатах. Тобто самі виявились не дуже мудрими.

Народ може бути мудрим тільки тоді, коли він отримає цю мудрість від своїх мудреців, вірніше, коли ці мудреці будуть приймати рішення від імені народу, а інакше, для чого вони існують?

Тарас Кулик

З коментарів:

Ростислав Терлецький: Просто цікаво, що б залишилось від Т. Г. Шевченка, якби він залишався завжди у своєму селі?

Аркадій Пастух: Ростислав Терлецький, а що би було, якби Т. Г. Шевченко народився не в селянській сім’ї?

Ростислав Терлецький: ЩО ж робити із “загальним виборчим правом”?
…яким різноманітні пройдисвіти “крутять як циган сонцем”!

Василь Мотуз: однозначно ваші роздуми потрібні і мають право на вираження. але багато з чим я не погоджуюся. в моєму селі в кінці 19-го століття селяни самі винайняли вільну хату і найняли вчителя для своїх дітей. А уже в 20-х роках 20-го століття, скинулися і за свій кошт побудували школу. Як бачите, як мінімум хотіли освіти для своїх дітей. Щодо мудрості народу – то це міф і абстракція загальна. мудрими можуть бути лише окремі люди.

Тамара Адаменко: Це сумно і гірко. Але так воно є. Я дитя суто селянського роду, як тільки почала себе усвідомлювати — прагнула іншого способу життя (чи вдалося то мені–то вже інша історія). Я з дитинства бачила повну відсутність перспективи і еволюції. Спогади про життя моїх предків, мого роду, для мене досі кривава рана.

Тарас Кулик: Мій покійний товариш, поліглот-перекладач, який переклав Арістотеля, Платона, Ксенофонта походив з простої сільської сімї. Батьки його ненавиділи за те, що він не хотів займатися свиньми і коровами.

Тамара Адаменко: Ридала-ридма над історією Катерини Білокур, та тих історій так густо є у нас. Оце і є причиною всіх наших бід.

Денис Слепченко: Саме так. Кастовість існує не просто так. Брахмани та кшатрії керують та просвіщають, вайш’ї та шудри торгують та майструють і вирощують. А останні 100+ років в західній цивілізації виникає відчуття, що вище вайш’їв касти не існує.

Михайло Мартинюк: Всі ми родом із села. Саме усна форма передавання української культури, яка найбільше практикувалася в селі, була фундаментом нашої культури.
В часи коли заборонялось все, що писалось українською, саме усна форма зберігала Україну українською. Тому і видавались Валуєвські, Емські циркуляри про заборону всього українського красного писемства. Тоді саме сільська культура стала носієм продовження України. Саме із знищенням села, як носіїв українства, московська влада влаштувала три голодомори – геноцид проти українських селян – Геноцид проти України.
Мудрих і дурних –
однаковий відсоток, як в селі, так і в місті. Всі великі українці пройшли сільський етап раннього виховання, бо тільки там була вся українська культура .
,,А тобі Тарасе земля не потрібна, ти з нею ради собі не даш! З тебе буде, або велика людина, або великий ледар”, — розподіляв заповіт батько Тараса, Григорій.

Ірина Романенко: Не зовсім згодна, але коли від Порошенка чую оту “мантру” про мудрий український народ, хочеться взяти його за грудки, і трясти мов грушу, і змусити відкрити очі – де? де він бачить отой “мудрий” народ????
Це і є причина його програшу на виборах. ПП думав, що народ розумний, як він, і програв. А ляльководи зе знали, що народ в абсолютній більшості тупий, як зе, і виграли. Не існує мудрого народу. Не існує, мабуть, ніде в світі. Демос і охлос, 20/80.

Костянтин Поляков: Так все ж, звідки беруться мудреці? З неба падають, чи що? Чи, як в отій легенді про Київську Русь – приїздять з-за кордону? А там вони звідки узялись?

Зоя Загородня: Як свідчить історія, всі генії з всіх сфер людського буття народилися переважно на землі..
А на асфальті чомусь народжується більше бовдурів.

Тетяна Солодка: Боюсь, ви сплутали народну мудрість з кугутською хитрожопістю. Тут,в коментарях написали, що не існує тотальної, масової мудрості, вона виражається лише через певні індивідуальності, рівень розвитку яких значно перевищує розвиток маси в цілому.

Євген Дусик: в Україні до цього часу залишилось декілька сотень носіїв прізвища Шудра. Але є й (б)Рахмани – так що не все безнадійно.

Тетяна Солодка: Євген Дусик, впасти легше, ніж піднятися, і часу для цього треба значно менше. Роди вироджуються, на жаль: «славних прадідів великих правнуки погані».

Микола Ревʼюк: Це норм. Плюс мінус у всіх країнах так.
Потрібно лиш направляти більшість в потрібному напрямку. Для цього і потрібні лідери і активісти.

Віктор Дніпров: Мудрими стали, схопили цапа за бороду, і гарадскімі стали? Лексикон, культура, українська мова формувалися селом і опиралася на село. Процеси урбанізації не роблять людину мудрішою.
Концентрація людей в містах – лише розширює розвиває промисловість і науку в Державі. А Армія? Нема сільского населення? Це не роздуми Автора. Комплекс меншовартості і відсутність розуму.

Михайло Мартинюк: Ірино Романенко. Ось ви пані Ірино, ці дописувачі цього поста і є отой мудрий народ. Чи хіба ви себе , нас, такими не вважайте?
Свого часу, під час підписання Брестсь кого договору, одним із пунктів було заборонено більшовицьким агітаторам діяти в Україні.
Але це не допомогло ні українцям, а ні німцям, самі розваливсь від більшовицького популізму.
Тому простий популізм, манна небесна, є найбільшою зброєю.
Тому і програємо, що Московія витрачає всі сили на утримання нас в своїй орбіті.
Прекрасно знаючи, що без України, немає великої раші.

Костянтин Баньковський: Тобто, те, що Сталін знищував українське селянство як клас, то жодним чином не вплинуло на українську культуру?…

Ольга Зеленська: І як же нам жити? Я ненавиджу ( взагалі ) ті 73%… Але серед них так багато близьких мені людей…. Хтось вже прозрів, хтось досі ні… Легко ненавидіти купу, важче когкретних непоганих , але не дуже розумних, або обманутих ….. Як кажуть у Хорватії, joj….

ЛітКлуб: Ви підмінили поняття: цілісний народ – це одно, а постгеноцидне населення окупованої території – геть інше. Ота українофобна мразота, яка населила Донбас і Луганщину, та й Крим – що спільного вона має з українцями? Нічогісінького. Що спільного з українцями маютю бєжєнкі, які досі гавкають па русскі і своїх дітей навчили тільки русскаму язику? Нічого. Все це має бути позьавлене громадянства, викинуте назавжди з українського простору. Тоді й братися до зцілення свого народу і його виховання.

Віктор Юрченко: А чому розумний “городськой” Київ обрав у 2019 р. своїми представниками у ВР колю каклєту, безумну та ще купу інших??? То можливо справа не в селянському середовищі… У селі залишаються хоч традиції, а в місті?!!

Роман Вітязь: Тарас, Ви помиляєтеся. Жоден народ на планеті Земля не зазнав такого знищення і вбивства 20 мільйонів етнічних українців голодоморами. Вважаю, що у зв’язку з вбивством етнічними євреями 20 мільйонів етнічних українських селян в Конституції України має бути записано що етнічним євреям заборонено бути при владі в Україні.

Тарас Кулик, є чудовий філософ: мудрий і розумний. Знає багато мудрого і розумного. Інтерпретує правильні ідеї, у формі зрозумілій не для всіх. До речі сьогоднішня тема є чудовим продовженням найкращого українського філософа Дмитра Донцова 20 сторіччя, про якого ми українці, знаємо, майже, нічого в Україні. А знати таки треба. Донцов написав роздуми на сьогоднішню тему Тараса Кулика, яка має назву-клич “До міст!”, в якій обгрунтовано пояснив чому і навіщо, а основне для чого українці мають селитися, переїжджати в міста. Знайдіть і прочитайте. Правильні ідеї для Української Християнської Нації, бо коли міста не будуть українськими, то вони будуть ворожими до українського всього і держави України насамперед: приклад ще до війни Луганська, Донецька, Сімферополя більш як достатній, де етнічні українці були в меншості. Любов Донцова і Кулика до сільських жителів виражається у їхніх прагненнях перевести їх у міста, щоб ті сільські жителі не стали з часом добривом і рабсилою для окупантів. P.S: У кого є книжки Дмитра Донцова, а це соті відсотка, то це чудово, а хто хоче порівняти сьогоднішній чудовий допис Тараса Кулика у фейсбуці з Дмитром Донцовим, то шукайте в гуглі: До міст. Газета День. Читайте, і буде Вам пізнання.

Сергій Куськін: Мудрість, я думаю, буває різною. Як життєва, так і в якісь конкретній галузі, політиці. Я впевнений що 95 квартал гастролював не по селам. А по великих містах. Скільки років Мойсей водив і читав проповіді свому народу? Щоб люди навчились мислити і цінувати свободу. Звільнились від рабських звичок що їм хтось має щось дати. Дають рабам. Вільні … заробляють. Це написано майже серйозно).

Аркадій Пастух: Таке враження, що “мудрий нарід” в Україні живе лише в селах. Який % міського та сільського населення в Україні? Він явно на користь міського населення.

Василь Мельничук: цілковита дурня, яку поширюють різні сноби. Що, інтелігенція не є частиною народу?

Андрій Накорчевський: Відсутність державності = відсутність еліти. Вся еліта поставала з війн, сподіваюсь в цей раз наша державність протримається достатньо довго, щоб ця еліта сформувалася.

Можна багато з чим погодитися, але я б все під одну гребінку не гріб. Батьки мого діда, селяни з села Вила на Вінничині, віддали під заставу власну ділянку землі, щоб заплатити за його навчання у гімназії. Тож не всі селяни такі, якими ви їх описуєте. Про селян інших народів взагалі можна надибати дивовижні речі – культ знання у японців, китайців, іудеїв. Саме серед найнижчої верстви. Мають бути і інші приклади, якщо покопатися.

Євгенія Чуприна: Селянське середовище єдине створює умови для розвитку культури, і може бути, навіть міські митці можуть творити лише через свій культурний та ментальний зв’язок з селом.

Василь Триліс: Отаке примітивне розуміння “мудрости” (байдуже, народу чи високих каст, які з нього ж і народились) характерне й поширене якраз серед міських дикунів, яким бракує кебети бодай українську мову як слїд вивчити — а це ж і є фундамент української культури, про яку вони так “мудро” тут торочать. А що вже казати про вікові звичаї, міфи й дегенди, піснї, шлюбну культуру, взагалї побутову культуру? А їм, дикунам, сказати дуже хочеться. І вони тиняються по 400-лїтній руїнї, виколупують рештки розтоптаних звичаїв і духовно скалїчених сїльських людей і, не помітивши РОЗСИПІВ ЗОЛОТА В ЦЬОМУ БАГНЇ, беруться давати йому оцїнку. Посоромтесь, грамотїї.

Олександра Решотко: Я не знаю, яку освіту маєте Ви Пане Тарас Кулик, але як історик за першою освітою можу по кожному абзацу цього допису Вам апелювати. Українська нація щонайменше 300 років була окупована і розділена в складі кількох імперій і держав. У ХХ столітті після кількох років здобуття Незалежності і Визвольних Змагань, знову була окуповані розділена між 2 державами, українців винищували фізично, морально, духовно через терор, голодомори, застосовуючи геноцид. Жодна нація у світі в 20ст. не зазнала такого знищення, в абсолютних цифрах, як зазнали українці. Можливо Вам це не відомо, але в період з 1924 по 1932 рік в Україні було більше 5000 селянських збройних повстань проти російських комуністичних окупантів, після яких тисячі їх учасників були вбиті, закатовані чи відправлені в Сибір. Рекомендую також ознайомитися з дослідженнями американського вченого- дослідника Голодомору Світлої Пам’яті Джеймса Мейса. Зокрема прочитати його книгу “Ваші мертві вибрали мене”. Його висновки, написані далекого 1996 року – українці – є посттоталітарна, постгеноцидна, посткомуністична нація, яка потребує не один десяток років своєрідної політики суспільного, соціального, культурного, психологічного відновлення, відродження, реабілітації. Без такої довготривалої політики нас очікують серйозні рецидиви. Це якщо коротко.

P.S. Моє коріння з селянських родин і дрібної литвинської шляхти. Тільки завдяки моїм двом бабусям селянкам – я зберегла мвою українську ідентичність, чим я пишаюся безмірно!

Від УСІМ:

Як бачимо із добірки коментарів, тема зачепила багатьох і дискусія вийшла жвавою, хоч і суперечливою. З чимось можна погоджуватися, а з чимось і ні.

Прикро, але факт: ті, хто згадав при обговоренні про інтеліґенцію чи інтелектуальну еліту, зауважують, що в масі своїй вона вийшла із сільського середовища.

Ні автор запису, ні коментатори навіть не згадали ключову проблему, яка, власне, й спричинилася до переведення поняття «мудрий народ» із його нормального статусу до катеґорії іронічних і зневажливих виразів.

Суть цієї проблеми в тому, що після розпаду СРСР і з набуттям Україною незалежності ніхто в Україні не зайнявся україноцентричною освітою, просвітою чи будь-якою іншою інформаційно-розʼяснювальною ні серед міського, ні серед сільського населення.

Постґеноцидний синдром і наслідки радянської пропаганди використали на свою користь ворожі Україні й українській справі сили. Українська радянська трудова інтеліґенція у цій справі виконала роль, кажучи мовою соціологів, «включеного спостереження». Байдужого спостереження. Україноцентричні представники інтелектуальної еліти так само відбулися мовчанкою.

Тема піднесення рівня національної свідомості й громадянської зрілості українського суспільства навіть не обговорюється. Зате в Україні активно експлуатують поняття «громадянське суспільство», хоч будь-якого наповнення його змістом немає. Просто немає.