СПРАВЖНІЙ АРЕСТОВИЧ

Про Україну, в якій українці залишатимуться другим сортом

Провели з Юлією Латиніною бесіду, в якій поговорили про національну ідею України:

Розмова поділена на три частини: у першій ми говорили про те, як сперечатися з чортами (активістами), у другій про те, як формувалася сучасна Україна, як і ким були сформовані ідеї, на яких стоять ці активісти, а у третій обговорили саму національну ідею, відмінність України та українців від Росії та росіян.

Українські медіа-«патріоти», значна частина яких із російськими паспортами, сформовані як публіцисти в Росії чи в російськомовній культурі, що б’ють себе в груди, розповідаючи, що Україна – це колишня колонія Росії, 33 роки не можуть сформулювати що ж таке Україна та хто такі українці без відсилання до Москви.

“Україна — не Росія” — на цьому думка “патріотів” закінчується.

Навколо цієї конструкції вони вибудовують оповідання для опонентів та прихильників, набираючи перегляди, лайки та політичні бали.

Свої розповіді неминуче починають і закінчують із зручних точок в історії, підфарбовуючи їх сучасним поглядом. Але якщо почати розповідь трохи раніше або закінчити трохи пізніше за хронологією, поставити до неї кілька логічних питань, то вся ідеологічна конструкція руйнується.

Подібний «патріотизм» добре оплачується – насамперед Петром Порошенком, політичний проект якого обслуговують ці «інтелектуали».

Проблема лише в тому, що «борючись» 33 роки з совком та з імперією, їм вдалося лише розбазарити армію, не створивши ні системи, що працює для людини, ні сучасної промисловості, ні сучасної науки, ні системи освіти.

Україна – справді не Росія, а росіяни та українці – не братні народи. Ми різні.

Поняття блага у росіян тісно пов’язане з централізованою державою, навколо якої влаштовано життя, а ми найбільше цінуємо свободу та легкість, ставлячись до життя як до веселого світлого карнавалу.

Україна – це європейське перехрестя культур, релігій, етносів та торговельних шляхів.

В Україні, як мінімум, три України, яких чумним чортам так і не вдалося поєднати між собою за менталітетом, історичним минулим, культурою, релігією, мовою, традиціями.

Навпаки, вони зробили все, щоб їх посварити.

Їхній ідейний рівень не дозволив ні утримати територію, ні якісно адмініструвати решту.

Наша сила у різноманітності, а чорти, які бажають звести світлу різноманітну Україну до вузької моноетнічної моделі, де панує ненависть одна до одної та бажання придушити ближнього за ту мову, не ту віру чи не ті думки – вони є справжніми зрадниками самої ідеї України, народів , що населяють Україну, і в результаті української державності, яку ми не раз втрачали через свою нездатність організуватися та об’єднатися.

Травма війни зробила їхні голоси чутними.

Війна і зіллє в унітаз історії цих паразитів, які хочуть будувати тут українською гіршу пародію Радянського Союзу з доносами та репресіями.

А Україна була, є і буде:

Олексій Арестович

Від УСІМ:

У суспільстві в Україні ще, ой, як багато арестовичів, які живуть надією, що навʼяжуть українцям свою національну ідею як «українську», і Олексій Арестович — один із таких «пророків».

Несприйняття його українцями викликає у нього злість і ненависть, і тому він тримається осторонь, не вилазить з російського інформаційного простору, знаходить собі однодумців з-поміж російських імперців, у розмовах з якими бризкає жовчю в бік України і українців.

На жаль, він не єдиний такий. У російськомовному сегменті Ютюбу ви знайдете й інших як приходьків типу Арестовича, так і доморощених або вихідців із України, які із зарубіжжя силкуються утримати свої багатотисячні аудиторії в цупких пазурах «русскому міра», хоч на словах позиціонують себе, звісно ж, його противниками.