ЗАКЛИК ДО ДІАЛОҐУ​

2024 розпочався з відчуття великої тривоги

Тяжка ситуація на фронті. Зависли питання з макрофіном від ЄС і з коштами на воєнну допомогу від США. Під дуже великим питанням перспектива запрошення до НАТО на саміті у Вашингтоні. Свої складнощі з переговорами щодо вступу до ЄС: насувається головування Угорщини в Євросоюзі. Інвестори бояться вкладати гроші в Україну. Дедалі більше зовнішніх гравців мусолять тему про нібито невідповідність України критеріям членства в ЄС та НАТО.

Але як не прикро, є люди, які дають нашим недругам пас з України. Це ті, хто тисне на журналістів-розслідувачів, залякує їх та веде незаконне за ними спостереження. Це ті, хто розхитує єдність і веде кампанію проти Головнокомандувача ЗСУ. Це ті, хто у стосунках влади і бізнесу повертають країну в часи януковича-старшого і його Саші-стоматолога.

Це і не дивно. Представники команди президента-втікача не просто пригріті й обласкані в теперішньому ОПУ, а керують: один – правоохоронними органами, а інший – судовою системою. Обоє делеговані туди сумновідомим Андрієм Портновим, проти якого США запровадили санкції, а українська влада навпаки: наділила цілковитим імунітетом.

Саме під їх керівництвом ДБР, БЕБ та інші правоохоронні органи пресують бізнес і відлякують від України навіть тих інвесторів, які не бояться війни.

Затримання Ігоря Мазепи – це не його персональний кейс. Таких справ накопичилося дуже багато, просто прізвища жертв вибіркового правосуддя не такі гучні і відомі.

Про повернення практик 2010–2013 років дедалі більше говорять представники самого бізнес-середовища. Про це йшлося і у заяві громадського руху «Маніфест 42», ініційованій Мазепою. Ніколов та Бігус критикували корупцію в МО та ОПУ, а Мазепа – у правоохоронних органах, за що і поплатився.

Замість дослухатися і виправити помилки влада обирає інший шлях: заткнути рота критикам. І не цурається найгірших практик часів януковича.

Ситуація потребує негайного втручання Президента. Вважаю, що політичні аспекти цих проблем мали б обговорити на зустрічі Президента з лідерами парламентських фракцій, а бізнесові та ділові – під час розмови глави держави з бізнес-асоціаціями та з громадським рухом «Маніфест 42».

Такий відвертий діалог має покласти край негативним тенденціям і посилити нашу внутрішню єдність у протидії зовнішній агресії. Єдність довкола Збройних Сил України.

Петро Порошенко

Від УСІМ:

Дуже добре, що Петро Порошенко докладає зусиль до налагодження співпраці із чинною владою України і до вирівнювання балансу сил в українському суспільстві задля його зміцнення й відтак забезпечення перемоги України у війні проти російської агресії.

Можна було б возрадуватися тому, що сам П. Порошенко проявляє високу активність у волонтерській допомозі ЗСУ. Якщо це щиро й безкорисливо, то честь йому й хвала.

Ось уже скоро буде пʼять років, як саме Порошенко привів до влади В. Зеленського, але ми ще не побачили роботу Петра Олексійовича над власними помилками.

Що і чому за роки свого президентства він робив не так із своїми півтора сотнями реформ, які зрештою звелися до тріади «Армія. Мова. Віра», але ні перше, ні друге, ні третє не спрацювало сподіваним (про належний промовчимо) чином, і його так легко викинув із крісла «слуга народу» Голобородько, привівши до влади 95-й квартал.

На відміну від свого наступника, П. Порошенко має освіту й життєвий досвід достатні для того, щоб набагато раніше і особливо в роки свого президентства серйозно замислитися над президентським досвідом своїх попередників, простудіювати їхні помилки і вивчити їхні уроки, але він цього не зробив. Тому його президентство є головною причиною перемоги Зеленського на виборах, а отже — і причиною повномасштабної війни Росії проти України.

Ахілесовою пʼятою політики в Україні були й залишаються стосунки із журналістами і ЗМІ. Порошенкові, мабуть, невтямки, що підміна ще 1990 року «Четвертої влади» «Стадіоном» була причиною того, що його президентство фактично закінчилося на стадіоні.

За президентства Порошенка розпочалася цілеспрямована акція «глушити активну діаспору» (жоден із його попередників такого не допускав). Нічого дивного немає в тому, що спираючись на цей досвід, під виглядом боротьби з кібертероризмом Зе-команда цифровиків не тільки розперезалася сама із своїми гакерськими атаками на діаспорні інформаційно-аналітичні ресурси, а змогла підштовхнути до порушення Першої поправки до Конституції США навіть американські спецслужби.

Чи треба після цього дивуватися, що той же Фейсбук за підозрою в намаганні «зібрати конфіденційну інформацію або поділилися шкідливим програмним забезпеченням» видаляє аналітичні тексти, в яких немає й натяку на незаконний збір конфіденційної інформації та «шкідливе програмне забезпечення». «Пасуть» не тільки соцмережі, але й електронну пошту. Мабуть же, прослуховують і телефонні розмови.

Ми не здивуємось, довідавшись, що П. Порошенко і політичні соратники так само потерпають від такої біди.

Хто випустив цього джина із пляшки? Не американці, не китайці і навіть не росіяни — МінСтець, точніше «фабрика тролів» міністерства інформаційної політики на чолі з кумом Порошенка Юрієм Стецем.

Але ж Петро Олексійович не кається, не шкодує і точно (його улюблене слово) не відмолює свої гріхи навіть у своїй приватній каплиці.