«АДІН НАРОД»

Цю затовчену малясу давній наш агресор навішав на вуха своєму плебсу

Цю затовчену малясу давній наш агресор навішав на вуха своєму плебсу і ще раз: у фейковому “діалозі” з такими ж малясними журналіздами від того плебсу 14 грудня. Повторив він свої “тєже целі”: демілітаризація і денацифікація.

У яку школу він ходив — зрозуміло: кагебешників ніколи ж не вчили, що демілітаризація — це середньовічний бзик, який у ХХІ ст. трапляється тільки у набитих сміттях головах кремлядської наволочі. А денацифікацію він хотів зробити, як пригадуємо, за два дні і два тижні. Та ж першокласнику відомо, що її намагалися зробити вже протягом тисячі років і нічого з того не вийшло.

500 років державності Київської Руси-України (VІІІ-ХІІ ст. н.е.) не зламали ні монголо-татарські орди за 200 років (ХІІІ-ХV ст,), ні польсько-литовські королі з магнатами за 250 років (ХV-ХVIII ст.), ні рашистсько-імперські “старші брати” за 350 років. А він хотів це зробити (повторю) за два дні і два тижні!

Та й про який-такий “єдіний нарад” він пасталакає? Гляньмо лиш на загальновідоме зображення цього “єдінаго нарада” переродженим представником його — Рєпіним. Прадіди ж його були звичайними “Ріпками” — від отієї ріпки, яку дід з бабою, внучка з собачкою та котиком так і не могли витягнути з землі… Аж поки не допомогла “всемогутня” мишка”… Чи знайдеться для сучасного агресора нова “мишка” — покаже час. У нього тому агресору ще вчитись та вчитись…

Хоча б згадав князя Кропоткіна, який, на запитання вождя пролєтаріата “что делать?”, відповів: “А ти ніх… не дєлай… Просто не стой над малоросом с ружьём, дай ему свободно поработать, он и себ’я в селе, и теб’я, дурака, в городе накормит”. Наука, як бачимо, не йде до бука… Агресор продовжує вимахувати над “малоросом” тільки “ружьём”, а свій плебс переконує, що воює “на своей территории. Она ведь принадлежит єдіному нараду, родним братьям”.

Гляньмо, отже, на цих єдіних без цензури: картини “з народом” писані в останній чверті ХІХ ст., коли, за офіційним переконанням рашистського колонізатора, “України не било, нет і бить не может”, а в самих українців на задньому плані, гляньте, жовто-сині знамена…. На художника, отже, не діяла ніяка (трьохсотліттня вже тоді) рашистсько-імперська “денацифікація.”…

Ілля Репін. Запорожці пишуть листа турецькому султанові

PS. Прошу пробачення за цю хрестоматію, бо пригадалося: в шкільній хрестоматії мого шкільного віку отой другий малюнок з рашистами-бурлаками супроводжувався таким запитанням: “Хто з них, любі дітки, найсильніший, а хто найслабший?”. Укладачі хрестоматії, як бачимо, були не без іронії… Якби та іронія передалася нашому сучасному агресору, то він хоча б на мить забув і про “єдіний нарад” і про “денацифікацію”….
Будьмо — не перебудьмо!

PPS. Один знайомий запитав по телефону про Кропоткіна: звідки, мовляв, відомо? Кажу для всіх: мені про це казав “червоний козак” Ілля Дубинський. Він був у засланні 20 років. І казав, що ми про це всі знали в 20-х роках. Коли в 1920 році вже почався голод, “вождь пролетаріата” прийшов за порадою до Кропоткіна, книжкою якого “Записки революционера” захоплювався ще в юності. “Что, мол, делать?”. І Кропоткін ото йому відповів і після “воєнного коммунізма” почався НЕП… А в літературі цей факт відбито в новелі Григорія Косинки. На запитання батька, що там пишуть у газетах, син відповів: “Ріжуть шкуру на мужику і чекають, чи прищепиться князь Кропоткін”. Література, як знаємо, пише “не в лоб”, а натяками, образами…

“А “бурлаков-рашистов” Репін писав з натури не “на Волзі” а на Петербуржской Неве-реке…. І так прокоментував: “Ужас какой-то… Люди вместо скота впряжени”…