НАШІ ФУРИ І ПОЛЯКИ

1.

Мабуть, не всі тут памʼятають. Але в 90-х головними гравцями на українському і європейському ринках вантажних автоперевезень були не поляки, а німці, французи і італійці. Їхні фури і їхні водії возили більшу частину вантажів по всій Європі. І саме вони на цьому заробляли.

Але в 2000-х зʼявилися польські перевізники, які своїми низькими цінами і кращою якістю витіснили водіїв старої Європи. Тому, що готові були працювати більше. Тому, що готові були заробляти менше.
Тому, що хотіли жити краще.

Ринок обрав тоді їх. Бо ринок завжди обирає краще. І щось я не памʼятаю, щоб тоді французи і німці брали в облогу польські кордони, щоб блокували польські фури і знущалися з польських водіїв і споживачів.

Не треба про це мовчати. Бо те, що зараз роблять поляки з блокуванням України, це не дружба і не сусідські відносини. Навіть без війни. Навіть якби це були мирні часи. І це не має жодного відношення до ринкової економіки і європейських цінностей.

В Україні. У нас закриті порти. У нас закриті аеропорти. Ми всю свою логістику побудували через аеропорти і морські порти Польщі — бо вони наші добрі сусіди.

Могли побудувати через Геную. Могли побудувати через Констанс. Але більшість із нас добровільно обрала братів поляків.

Ми їм платимо портові збори, ми користуємося їхніми ліцензійними і митними складами, ми часто завантажуємо в їхні літаки і піднімаємо їхню економіку.

Два місяці назад — привезти контейнер із Ґданська в Київ коштувало 1500€, а зараз 6000€. В чотири рази — бо все стоїть.
Поляки все заблокували і фактично взяли нас в облогу.

А насправді. Наші водії і наші перевізники — це поляки зразка кінця 90-х. Наші голодні до роботи. Наші готові довозити швидше. Наші готові працювати дешевше.

Це — ринок. І ринок сьогодні обирає українців.

Я хочу нагадати. Що українці — не тільки біженці і не тільки підприємці. Там у Польщі.
Працюють і платять податки десятки тисяч простих українців.

Наші громадяни залишають там гроші на АЗС, зупиняються в їхніх готелях, отоварюються в їхніх магазинах, харчуються в їхніх ресторанах, купують квитки на їхні потяги, автобуси і літаки.

Досить ховати очі і боятися казати правду. Наші люди не дармоїди, не прокажені.
Фактично, наші громадяни піднімають економіку Польщі своєю працею і своїми витратами там.

І ми маємо повне право відстоювати і отримувати ті європейські цінності рівності і пропорційності, про які так гучно люблять говорити наші сусіди.

А те що вони зараз роблять з нашими водіями, з нашим експортом і імпортом, — це точно не дружні і не сусідські відносини.

2.

Питання. А чому поляки не блокують виходи на роботу на їх підприємства українців?

Ну, стали би собі в два ряди польські профсоюзи навпроти входів і виходів у свої ферми, свої склади, свої теплиці, своі крамниці, свої заводи і фабрики. Встали би і не пускали дешеву українську працю на свої підприємства.

Щоб українці не демпінгували, погоджуючись працювати більше і отримувати менше за поляка.

Не блокують. Бо українці рятують їх зараз від нестачі кадрів — самі поляки масово виїхали на заробітки до Німмечини, Нідерландів, Великобританії. Бо навіть з українцями Польщі зараз бракує одного мільйона працівників.

Українці працьовиті. Українці в безвиході Українці погоджуються заробляти менше.

І тут поляка все влаштовує
А коли такі самі українці готові заробляти менше в галузях, де поляка це не влаштовує, — то він бере в блокаду кордон.

А ще. Блокування ж має дві сторони медалі. А якщо буде під новий рік страйк українських працівників у Польщі?!

Якщо всі українці, які зараз в Польщі, у понеділок не вийдуть на свої роботи по всій Польщі і потім у вівторок теж не вийдуть і в середу не вийдуть і не вийдуть, допоки польські перевізники не заспокояться і не знімуть блокаду України, то блокада закінчиться миттєво.

Бо втрачати вже будемо не тільки ми, а всі. Бо там, де можна нами українцями закрити власні потреби в робочий силі і ще й зекономити на зарплатах, то все ок і блокада непотрібна.

А там, де українці хочуть вижити і закрити свої потреби возити вантажі, то нас треба блокувати.

І ось тоді зустрінуться на нашому кордоні Асоціація Роботодавців Польщі і Асоціація Перевізників Польщі і зʼясують між собою, чи потрібно плювати в колодязь доброго і вдячного українського сусіда, з якого щоденно пʼєш чисту воду.

Олексій Давиденко