ДЕНЬ УЧИТЕЛЯ
1 min read
З педаґоґічних анекдотів
Виховувався частково у педагогічній родині. Мати вчителька мови і літератури, вітчим художник, мистецтвознавець, деякий час викладав студентам вишу. За нашим столом у комунальці в центрі Києва на вулиці Івана Франка на свята і просто так збиралися їх колеги. Розповідали веселі анекдоти, дружно сміялися. Темою веселощів часто були так звані педагогічні анекдоти.
Спробував я нещодавно дещо з почутого, що запамʼяталося юнакові, тиражувати у середовище нинішніх вчителів педагогів. Ледве не облаяли мене, звертаючись до «великого і могучого» по допомогу.
Хист, уміння кепкувати над собою вирізняють інтелігенцію від так званої «інтелігенції», саджанці якої вирощували на потребу владі, яка усе гірше та гірше.
Два вчительських анекдоти з серії 1970-80 років:
1.
В купе поїзда їдуть двоє незнайомців, жінка і чоловік. Чоловік, всміхаючись, уважно розглядає попутницю.
— Мужчина, чого ви так на мене дивитеся?
— Скажіть, будь-ласка, ви вчителька?
— Так, я вчителька! А як ви здогадалися?
— У вас такий ідіотський вираз обличчя…
— Сам ти ідіот!!!
— Так… я теж вчитель.
2.
У спецінтернат для дітей з проблемами розвитку прибула перевіряюча комісія. Одразу у коридорі зустріли вихованця інтернату.
— Добрий день, хлопчику!
Той втюпився в комісію очима, мовчить…
Комісія до директора спецінтернату:
— Як це так, що дитина ще не навчилася вітатися?
— У нас лише нещодавно почався учбовий процес. Обов’язково надолужимо програму.
Через півроку знову прибула комісія. Зустрічають у коридорі учня:
— Добрий день, хлопчику!
— Здрастє!
— А як тебе звати?
— Не знаю…
Комісія до директора:
— Чому досі дитина не знає свого імені?
— Пробачте, ми трішки відстали від програми. Обовʼязково надолужимо!
Ще через півроку знову комісія. У коридорі той самий хлопчик.
— Доброго дня, хлопчику!
— Здрасьтє!
— А як тебе звати, хлопчику?
— Петя.
— А ким ти будеш, Петя, коли виростеш?
— Не знаю.
— Товаришу директоре, це ж виходить за усі педагогічні рамки! Дитина досі не знає, ким буде, як виросте…
— Шановна комісіє! Ми трохи відстаємо, повірте, докладемо усіх зусиль і надолужимо.
Ще через півроку… знову у коридорі вихованець інтернату.
— Доброго дня, дорогий хлопчику!
— Здрасьтє!
— А як тебе звати?
— Петя.
— А ким ти будеш, Петя, коли виростеш?
— Кисманавтом!
— Товаришу директоре! Ми щиро вас вітаємо! Будь ласка, розкажіть нам, як ви досягли таких вагомих педагогічних досягнень?
— Не знаю…
* * *
Такі веселі були дні при тоталітаризмі компартії і КДБ. Тоді творилися і розповідалися політичні анекдоти у вузькому колі, і ціла низка єврейських анекдотів, які в основному вигадували самі «сіоністи». Згадай сьогодні один із них – одразу забанять за антисемітизм. Нині Свобода. Рівність. Братерство. Сумно…
