НІХТО НАС НЕ ОБМАНУВ

Дивлюся на весь цей кіпіш стосовно НАТО і не “в’їжджаю”. Я от не надіялася вийти заміж за Ді Капріо, і він мене таки не кличе. І я таки до нього претензій не маю.

Чого ви всі гору паперових хустинок коло себе наскладали? Бережіть папір. Карпати вже лисі, як Влад Яма.

НАТО нас НЕ кликало. НАТО нам нічого не обіцяло. І НАТО нас не прийме, поки є війна, нізащо. Це суперечить статуту НАТО. Блок створено для захисту країн, які туди вже входять. А взяти країну в стані війни, значить наразити себе на небезпеку. Логіка? Отдай жену дяді, а сам іді к тьотє?

Герої ми чи не герої… болить нас чи не болить — це наша проблема. Так, наші діти стають каліками. Так, наші діти гинуть. Так, наші діти стають сиротами… Але країни НАТО логічно не бажають цього СВОЇМ дітям. Тим більше, коли мова йде про безбашенного путіна.

Думаю, навіть, заїкатися про цей вступ не варто було. Звичайно, Зеленський хоче якнайшвидше перемоги. А хто не хоче?

І НАТО хоче нашої перемоги, за винятком Орбана хіба що. Йому ялинки Закарпаття в дупу влізли… А решта країн хочуть фіналу цієї кривавої трагедії з нашою перемогою, бо у випадку програшу буде великий розбір польотів над колишнім соц.блоком Східної Європи, країни якої належать до НАТО. Воно їм треба?

Отже:
НАТО нас не кликало.
НАТО нас не чекало.
НАТО нас не взяло.
Які питання?

Ми тримаємося завдяки героїзму наших вояків і допомозі країн НАТО. І на тім, дякуємо. Як на мене, то хай краще дадуть всю необхідну зброю.

Я не хочу щоби вояки з країн НАТО тут помирали. Є багато добровольців і вже загиблих з цих країн.

Будьмо відверті. Згадаймо Афганістан. Нам хоч нині вже зрозуміло, чому ми в 1979 і в 80-их роках отримували цинкові труни? За що гинули наші хлопчики? Інтернаціональний долг?

Ви скажете — а як же емпатія? Ну, так помагають, як самі вважають за потрібне. Крапка.
Якщо нас взяли би в НАТО, путін вдарив би ядерною зброєю. НАТО — собі. Почалася би битва між двома драконами.
І горіло би все навколо. Хто би там вже переміг — за димом не розгледів би… якщо б і було чим дивитися…

Згадайте битву Давида з Голіафом…. Нам потрібна праща! А метати ми вміємо.

Ми нині — без НАТО і завтра — без НАТО… Далі? Думаю і далі — ні. Скасувати ПДЧ, це просто кинути кістку голодному псові, аби не гавкав. До м’яса не дійде, не сумніваюся.

Потрібен новий блок із тих країн, які спізнали брацкіє об’ятія р-кі. Це — країни Балтії і Польща, може ще чехи, словаки. Чи залучиться Великобрианія? А який їй сенс?

Не кленіть Захід… Якби бомбили Німеччину чи Францію, ви би теж не хотіли давати своїх синів на захист цих країн. У нас он свої драпають від війни всіма правдами-неправдами.

Ця війна — НАША. Вона наша “ріднесенька” — з діда-прадіда, з роду в рід. Ще з часів Андрія Боголюбського.

Нас фінансують, нас озброюють, перед нами не зачинили дверей. Ми — на ґанку. І не далі… А далі — треба зняти брудні чоботи з болотом корупції, вимити ноги і мо-о-о-оже аж тоді нас запросять до світлиці. І не забувайте, що ще вчора ми не мали права у двір потикнутися…

Все йде, як має бути. І не відомо, як би було, коли би було так, як хочемо ми. Отож, заспокойтеся. Ніхто нас не обманув. Це МИ розмріялися.

Мирослава Сидор