НАШІ ЛЮДИ В ПОЛЬЩІ
1 min read
П‘ята хвиля української еміґрації
На виставку, яку я сьогодні відвідував, прийшли русскоговорящіє ґражданє Украіни.
Раптом до них звернувся поляк, запитав, чи вони з України і чого розмовляють російською. Пояснив, що цікавить його питання ідентичності українців у контексті російської агресії. Це буди молоді люди, 19-22 роки.
Вони почали брехати, що не розмовляють російською, а українською і з російською не мають нічого спільного, це мова для них іноземна, не мали навіть у школі.
Я цієї брехні стерпіти не міг. Вони не розмовляли навіть суржиком. Сказав поляку, що вони брешуть, а іноземна для них то саме українська.
Малоросам відібрало мову і почали мене звинувачувати, що я не розрізняю тих мов і просто на них накинувся, бо не люблю українців.
Я їм сказав українською, що я чудово розрізняю обидві мови і соромно так брехати. Російською, першокласним російським матом, я їх відправив за кораблем.
Уже по їхніх пиках поляк допетрав, що правда таки моя, а ґражданє — брехуни.
Що за контингент. Не знаю, чи собі співчувати, бо ж воно живе нині в Польщі, чи мабуть українцям, бо ж це ваші співгромадяни.
* * *
Уважаємиє пасєтітєлі із польскава ґорада Лодзь!
Паслушайтє і пасматрітє чіста украінскає іскуства.
Пасматрітє, как прєдставляют сєбя ґражданє Украіни, украінскіє художнікі, какім дабражелатєльниє палякі прєдаставілі свайо врємя і вніманіє. Тоже виставачную площадь в свайом мюзєє.
А тєперь пускай фсє такіє украінці пайдут за карабльом.
