ЯКА ЖУРНАЛІСТИКА, ТАКИЙ І ПІАР
1 min read
Профани вирішили готувати кадри прессекретарів
Київська школа державного управління ім Нижного запустила курс для прес-секретарів. Серед модулів ось такий.
Можу зекономити школі на гонорарах спікерів і прочитати скорочений курс для слухачів
Роман Вибрановський
* * *
Звідки це береться? Як взагалі людина, що має зухвалість називати себе комунікаційником, піарником (тим більше, якщо вона планує працювати на державу, тобто на гроші простих громадян), може навіть подумати про те, щоб перетворювати розслідування мас медіа на балаган, на цирк?
Хочеться дізнатися ім’я ідіота, який придумав такий курс…
З коментарів:
Олександр Міхневський: Скажи мені, хто твій друг і я скажу хто ти. Цей дядька — перший серед спікерів на головній сторінці…Фанат метафор з “Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя” та іншої дичини.
Дмитро Шинкарук: Там Мендель вчить взаємодії з журналістами, то чого ще очікувати?
Володимир Богданович: Новина не в тому, що існують такі технології, і не в тому, що хтось намагається їх капіталізувати, а у відвертій легітимізації вміння перетворювати біле на чорне.
Ольга Рудицька: На це є великий попит, на жаль. Як вбити комунікації, обізвати журналістів дебілами і втюхати маркетологічні матеріали замість адекватного публічного пояснення своїх дій. Прес-секретар вважається цеповим псом обслуги конкретних керівників, які вважають державні заклади своїм власним бізнесом.
Від УСІМ:
В Америці піар справедливо вважають темним боком журналістики. Інакше кажучи, журналістикою не вважають.
Прессекретарів, мабуть, не варто зараховувати до піарників. Хоч їм і доводиться виконувати деякі функції піарників, їхні завдання все-таки ширші.
Очевидно, що прессекретарів мали б готувати університети, які мають у своєму складі школи журналістики і ЗМІ.
Ця затія справляє прикре враження, оскільки за діло взялися повні профани, які нічого не тямлять ні в журналістиці та ЗМІ, ні в піарі.
Дьогтю додає й те, що все це робиться під еґідою крайньо радикального й українобайдужого УкрАінского інстітута булущєго.
