ХОЧЕТЕ ДОБРА УКРАЇНІ — ЗАЙМАЙТЕСЯ СЕРЙОЗНИМИ ПРОЕКТАМИ – УСІМ

Щойно сформована у Фейсбуці група «Новини» та сайт/блоґ «Global Village Home» («для тих, хто живуть Україною, та не лише в Україні») проводять опитування користувачів Фейсбуку і просять користувачів мережі «неупереджено відповісти коментарем на такі запитання»:

1. Хто з українських громадських діячів, політиків та військових сьогодні викликає у вас найбільшу довіру через свою зрілу державницьку та патріотичну позицію?

2. Кого б Ви хотіли бачити наступним президентом України?

Респонденти мають назвати від одного до трьох кандидатів.

Самодіяльні соціолоґи не вказують, яку мету вони ставлять перед собою, ініціюючи це опитування, які завдання хочуть вирішити і що будуть робити з одержаними через це опитування результатами.

Хоч група «Новини» налічує майже 2,200 членів, ми не знаємо, та й ініціатори опитування напевно не знають, наскільки репрезентативною є названа група по відношенню до світового українства чи суспільства в Україні або хоча б по відношенню до українського сеґмента соцмереж.

Отже, навіть на аматорську соціолоґію це опитування не тягне. Якими не будуть результати опитування, вони однозначно будуть нікчемними.

За перші десять годин після оприлюднення інформації про опитування із двох тисяч учасників групи «Новини» свої думки висловили аж п‘ять коментаторів. І ось хто у цих людей викликає «найбільшу довіру через свою зрілу державницьку та патріотичну позицію»: генерал Кривоніс (два голоси), Вадим Сухаревський («комбриг 503го окремого батальйону»), Юлія Тимошенко (як «єдина, хто зможе відродити Україну»)…

Лише одна коментаторка висловила тверезу думку: «Тотальне перезавантаження всієї системи. Не бачу жодного державотворця!»

Тому цілком резонним є запитання: навіщо витрачати час і зусилля, щоб городити цей город?

Хай це залишиться особистою справою ініціаторів, а також тих учасників соцмереж, які чухатимуть потилиці й складатимуть списки діячів, які викликають «найбільшу довіру через свою зрілу державницьку та патріотичну позицію» та кого вони «хотіли бачити наступним президентом України».

Тим часом на теренах України іде жорстока війна, розв‘язана проти України Росією — імперією, яка прагне остаточного розв‘язання «українського питання» і яка поставила за мету в буквальному сенсі стерти Україну з ґеографічної карти світу.

Судячи з риторики ініціаторів згаданого вище опитування, це опитування — один із способів, як вони «волонтерять для України».

Симптоматично, що такі «волонтери», як і українські активісти, які малолюдними групами виходять на демонстрації й протести, що зводяться до інсценізацій просто неба, співання на свіжому повітрі пісень чи запалювання свічок, не приносять навіть такої користі для України, як збирачі грошових пожертв та гуманітарної допомоги.

Лише одиниці з сонму цих активістів і волонтерів додали свої підписи до ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА, хоча це дуже просто зробити:

Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.

Ще менша кількість тих (уже) підписантів, які зробили пару наступних кроків для того, ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ ЗВЕРНЕННЯ.

Така стратеґічно важлива для України ініціатива активістів і волонтерів не цікавить. Бо тут потрібне усвідомлення нагальності максимально масових системних заходів впливу на уряди країн, на міжнародні орґанізації, на світову громадську думку. Звичайно ж, набагато легше проявити акиивність та поволонтерити у якомусь нікчемному ситуативному заході.

Скільки разів за тридцять два роки незалежності України ми бачили прояви «зрілої державницької та патріотичну позиції»? Скільки разів інфантильне українське суспільство наступало на одні й ті ж граблі, обираючи на президента кандидатів, які обіцяли цьому суспільству золоті гори або просто роздавали дешеві продуктові набори? Скільки реформи було ініційовано і скільки доведено до результативного кінця?..

Рівень національної свідомості й громадянської (сиріч державницької) зрілості/відповідальності як два найважливіші складники патріотизму був і залишається на низькому рівні. Опитуваннями (навіть фаховим, про самодіяльні немає чого й говорити!) цей рівень не підняти. Українці як мітингували чи навіть базарували в соцмережах роки й роки тому, так і продовжують це робити.

Навіть жорстока війна на примусила їх оглянутися назад, осмислити й переосмислити минуле, покаятися в гріхах, проаналізувати помилки, вивчити уроки ситуативних спроб підрихтувати фасад радянського суспільного устрою, подумати, що ж ми робимо не так, і нарешті зайнятися хоча б обговоренпям ідеї системних змін — встановлення суспільного ладу й способу урядування, заснованих на національних традиціях і звичаях.

Це, власне, те, чим передусім і займаються українські традиціоналісти й консерватори і в Україні, і в українському зарубіжжі. Але український традиціоналізм і консерватизм залишається чужим навіть згаданій вище особі, яка інтуїтивно розуміє, що Україні потрібне «тотальне перезавантаження всієї системи», але в силу об‘єктивних і суб‘єктивних причин тримається табору ситуативників і цурається табору системників.

Якщо ви хочете робити добро для України, то й робіть щось серйозне, об‘єднуйтеся із серйозними людьми, підставляйте свої плечі серйозним проектам.

Володимир Іваненко

1 березня 2023 р.