ВИПАДОК У ПІВДЕННІЙ ФЛОРІДІ
1 min read
Як «русскій мір» запудрює мізки вихідцям із України
Вчора приїхав у справах до знайомого через іншого знайомого, бо була пожежна ситуація: терміново знадобилася паливна помпа для одного човна.
…Південна Флоріда. Людина, що мене рятує, — з України, але російськомовна і давно вже емігрувала. Українською, на мою пропозицію, не спілкується. У нього на території сторож/помічник з Молдови. Теж російськомовний. На момент ситуації — нетверезий.
Зустрілися, я отримав необхідну деталь, подякував та пообіцяв, що якщо щось знадобиться, — може розраховувати на мою допомогу.
Потім від «молдавана» таке собі начебто випадкове питання: «А ти в цьому конфлікті за кого?» Я відповідаю: а що — у порядної людини це може навіть бути запитанням чи якимсь вибором? Тут мені кажуть що путін, звісно, козел але ж «ваш Зеленський» порушив мінські угоди. Потім мені кажуть, що ми усі повинні бути за «мір».
До розмови вже підключився мій рятівник і починає мені переказувати те, що явно почув з російськомовного «культурного» простору.
Коли людина не вивчила іншу мову, то там усе дуже просто. Я це бачив десятиріччями за кордоном. Така людина просто повторює завчені сентенції-нісенітниці.
Коли я таке бачу, то я знаю, що маю справу з людьми, які вважають себе спеціалістами абстрактної демагогії. Тобто вони усе про усе знають і в них завжди є що сказати.
З молдаваном було трохи складніше, бо в нього нічого немає. Тому я йому нагадав про так зване приднестров‘є і про те, що його сім‘я наступна на отримання бомб та ракет. На що він мені повідомив про те, що ми один народ і взагалі радянські люди. Я сказав, щоб він не називав мене радянською людиною, бо це для мене велике приниження і що радянське суспільство вчило мене лише брехати та красти.
Він дуже здивувався, а людина з України сказала, що він не бреше і не краде, що він не такий. На що я відповів, що це не відмінює факту, що саме цьому його вчило радянське суспільство. А він просто в Штатах зробив інший вибір.
Далі я йому вказав на ряд з не менш, ніж дванадцяти човнів, що, я знаю, належать йому. І сказав, щоб він уявив, що хтось переліз через огорожу та присвоїв два з них. І коли він подзвонив у поліцію, то ті, прибувши на місце, сказали, що це відомій розбійник, що вони нічого зробити не можуть, бо важко зібрати докази і взагалі висловлюють стурбованість. І що рекомендують скласти угоду з розбійником, сказати гудбай цим човнам, і тоді може він не забере решту. І я його спросив, чи він за «мір» з цим розбійником, чи все ж таки буде його бити, можливо за допомогою бейсбольної бити. То, кажу, тобі так звані мінські угоди.
А тепер уяви, що минув час, і цей розбійник зараз забрав усі твої човни і ходить тут як хазяін — то ти, кажу, за «мір»??? Чи за те, щоб відхуяр#ти цього гопника до полусмерті або навіть трохи більше?
Демагоги абстрактних явищ щось розуміють лише тоді, коли їм провести паралелі з їхім власним життям, майном та оточенням.
А ті, що прожили півжиття і нічого, окрім вранішнього перегару, не мають, — то взагалі не варто витрачати час. Там навіть паралелі безсильні.
Негідники розуміють та поважають лише одну мову. Мову брутальної сили. Саме тому існують американські збройні сили та НАТО. Бо у світі час від часу починають вийоб¥ватися негідники і покидьки. І з ними розмовляти — лише втрачати час.
І так — я не за мир. Я — за війну. Бо за мир я був до весни 2014 року. А тепер ми зах¥яримо їх усіх. Знайдемо усіх. Західна демократія не допоможе сховатися від відповідальності. І revenge буде подаваться охолодженим. У будь якій країні. На будь-якому континенті.
