«ДЕМБЕЛЬСЬКИЙ ПОЇЗД«

Несподіваний погляд на інтелектуальну еліту України

1.

Тут один товариш нагадав про “дємбєльскій поїзд”.

Це така собі вельми старанна імітація процесу від’їзду демобілізованих до дому. Молоді солдати розкачують ліжка з дємбєлями, імітують звуки потяга, що рушив, бігають із гілками повз імпровізоване вікно, імпровізованого купейного вагона …

При цьому, звісно, ніхто і ні куди не їде. Але суматоху процесу зображають якомога детальніше і скурпульозно. Деталі в цьому процесі імітації — це найголовніше. Невідповідність деталям тут суворо карається. Увесь фетиш цього домашнього театру абсурду заточений на досягнення неймовірної відповідності антуражу процесу поїздки …

Сьогоднішні виступи “інтелектуалів”, це такий собі “дємбєльський поїзд”, який вони старанно імітують. Вони чіпляються за деталі та реалістичні дрібнички. Готові навіть пересваритись до смерті через “занавіски”, “підстаканники”, “форму провідниці”, “розмаїття зелених гілок за вікном” …

АЛЕ!!!! Вони по факту нікуди не їдуть. Не їдуть вже більше 30 років. І не поїдуть, бо не мають зв’язку із реальністю. Їх не цікавить наявність самої залізниці і рухомого складу. Їх цікавить виклюно власна яскравість образу у безумстві, що вони звуть публічною діяльністю.

Проте виглядають вони крутезно.

2.

Буквально насолоджуюсь останніми постами та виступами “інтелектуалів”. Насолоджуюсь. Навіть більше — отримую неймовірний кайф від того, що вони нарешті проявлені в усій свої красі-природі.

Я б виводив їх на мордафон в режимі 24/7. Для того, щоб ще більше українців мали можливість насолодитись цими інтелектуальними перлами. Від тих “перлів” реально пре. Я в захваті …

Звісно, будь-яка позиція має право на життя. Особливо у просторі Волі. Особливо, якщо вона від щирого серця та пройшла через ваги сумління. Але наполягати на тому, що Україна повинна бути проявленою неукраїнцями … це трохи занадто навідь для запеклих українофобів.

Усі намагання зухвалих інтелектуалів відсікти світоглядну платформу Українства від процесів формалізації державного утворення в Українських землях просто позбавлені сенсу. Ніц не вийде.

Українство, було, є і буде головним соціоутворюючим чинником в цих географічних просторах. Це природнє явище унікального характеру із усіма наслідками. Жодні чужі-несвої форми, які не є похідними від живильної суті світоглядного Українства, тут не приживуться. Жодні голодомори-сандармохи-сво тут не зарадять. Навіть псевдо-інтелектуальні теревені щодо заперечення існування Українства.

Східні регіони України окуповані ворогом не через утиски “російсьмовних” українців. Вони саме тому окуповані, що не здатні були чинити опір. Вони втратили розуміння-відчуття власної ідентичності і геть не були готові за це боротись.

Сьогодні під ворогом саме ті Українські землі, на яких забагато слухали псевдо-інтелектуальний брєд про наявність якоїсь іншої, неукраїнської культури. Війна зараз там, де природнє тло Українства було понівечено дурнуватими розмовами про “братні народи” та “какаяразніца”.

Війна сьогодні там, де не змогла сформуватись українська самооборона. Така, яка в усій своїй повноті була проявлена в Сумах, Чернігові, Києві …

Верещання з-під парканів сприймаю із насолодою. Бо такі персонажі верещать лише перед своїм забуттям. Їх інтелекту стає рівно на розуміння того, що в наступному соціально-політичному циклі їх роль буде зведена до ролі цинічних потвор, які не розуміють важливості зв’язку із своєю землею та природньою суттю.

Олександр Новохацький