February 7, 2023

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

Або американці чи інші, не принципово

Зазвичай не розповідаю про журналістську кухню, але в контексті широко відомих подій у вузькому колі посвячених діаспорних блогерів і не тільки, виникла несподівана розмова. Добродійка, яка не надто в темі, висловилася, що «подумаєш – сіла ти перед екраном, потерла з кимось відомим чи не дуже за політику. Це ж не бозна що, просто розвага для всіх, для тебе також». У розумінні, що ніяка воно не робота.

Що таки робота, зараз розтлумачу, а що виконую її цілком безкоштовно, як і друковані тексти для свого і не лише ресурсів – незайве нагадаю. Аби в добродійки чи їй подібних не було ілюзій про грубі гроші, які гребу лопатою. Журналістика, надто в діаспорних умовах, лише такою і буває – на волонтерських засадах, крапка. І постійно цим займатися можеш тільки з однієї причини – не займатися просто не можеш.

Але ближче до наших баранців, про кухню. Розповім, як записувалося недавнє інтерв’ю з генерал-лейтенантом армії США у відставці Беном Годжесом, воєнним експертом, в т.ч. з питань війни в Україні, для каналу ТБ-клуб «Континент».

Власне, початково то мало бути для зовсім іншого каналу, теж діаспорного, значно меншого калібру, я там працювала. В т.ч. й на рейтинг власника, чиї фах, освіта й досвід мають таке ж відношення до журналістики, як я – до виробництва підшипників. Тобто ніяке. В останні тижні нашої співпраці з власником поговорити якщо і вдавалося, то лише щоб почути чергове роздратування. Також які нерозуміючі й невдячні всі, хто горбатяться для його ж каналу, бо не цінують можливості погорбатитися.

А Годжеса, аби прийшов на ефір до скромної і маловідомої контори – називаймо речі своїми іменами – умовляти треба було трохи не цілий місяць. Бо він, так на хвилинку, завсідником є, переважно, на CNN і лише часом – на мегарозкручених українських каналах. Йому той діаспорний ресурс треба, як дятлові пропелер. Ще Бен учора в Європі, а сьогодні – деінде, зустрічі з колегами по всьому світу, спіймати нелегко.

«Ок, завтра — ні, давай через тиждень» і т.д. Нарешті є залізна домовленість – на таку-то годину, такого-то дня. За три до власник з властивою йому тактовністю недбало кидає: «Треба тобі озвучення українською генералових слів – роби сама як хочеш, мене не обходить». Тобто, хоч з-під землі добудь відеоінженера для озвучення. Мабуть, ще й сама йому доплати з власної кишені – бо «за так» хіба що вар’яти, як-от я.

Власник – людина фест патріотична, поки спілкувалися, раніше нормально, не раз майже скупа нечоловіча набігала на мої очі тертого медійного циніка. Від його палких заяв про важливість української справи, необхідності нести правду в маси і т.д.

Того дня одразу дійшло, що треба рятувати не лише розмову з генералом, але й власну професійну репутацію – раптом у день Х на каналі вирішать, що й потужності для запису теж маю вирішувати, «як сама хочу»? Спробуйте щось таке пояснити генералові, якого сватала на розмову кілька тижнів!

Тож вирішила, і на «Континенті» охоче пішли назустріч, дякую їм. Зі «своїм» каналом співпрацю офіційно припинила теж одразу.

Але це ще не все. Ближче до півночі у переддень розмови генерал пише, що в нього – несподіваний аврал, тому на 12ту завтра не зможе ніяк, але о 8й ранку – ок. Амінь. (Де мій валідол?!). Далі з 12ї до 3ї ночі піднімаю на ноги усю випускову команду «Континенту», пояснюю ситуацію, до неї ставляться з розумінням, переносять розклад студії на 8му.

Це означає, що всі мусять бути на ногах вже о 6й. Дякую їм ще і ще раз. Так, між іншим, – члени команди перебувають у різних містах і часових поясах, усі теж волонтерять і мусять перекроювати свої робочі графіки. Тільки для того, щоб думки про війну в Україні американського генерала, небанальні, почула україномовна аудиторія.

Відбулося, записали. Озвучення українською – окрема тема, задоволення розтяглося майже на два дні. Тобто, лише цим займалася, нічим іншим, далі звук накладали на запис. Для відео, тривалість якого – 23 хвилини. Це до питання, що «ніяка не робота, розвага».

Українська воля – шлях до Перемоги: Розмова з генералом-лейтенантом армії США у відставці Беном Годжесом.

Пишу не для того, аби напроситися на компліменти, ні. А щоб згадана добродійка чи всі, хто думають – «просто так, балачка, жодного напруження» – мали уявлення, що воно насправді. Краще, звичайно, спробуйте самі бодай раз, «порозважайтеся». Але щоб на рівні, будь ласка, не лівою ногою.

На фото, чудова робота Ірини Боланд (Iryna Boehland) – заставка до мого новинного випуску, який, було, планувався на каналі, де мене вже нема, і якого там точно не буде. Як дозрію, то, може, колись зроблю щось інше, тільки вже суто моє.

Людмила Пустельник

З коментарів:

Оксана Давида: Дякую, Людмило… наш спільний “власник ” тепер ще й грає ображеного. Якщо це самозахист, то дуже примітивний і кумедний. Варто глянути на контент його каналу, і стає зрозумілим, хто і що там робив. Якщо забрати всі випуски з нами (тобто випуски, які ми робили з тобою), там залишиться дуже мало, і називатися каналом “оце” вж

Чудове інтерв’ю! Занадто професійно зроблено, щоб випускати на несерйозних ресурсах. То ж з прем’єрою на поважному каналі “Континент”!

Анна Данилюк: Добре що розповіла про журналістську “кухню”. Бо часом за убойним ефіром чи вдалою публікацією стоїть “купа кісток і море крові”. А люди думають, що це суцільна ейфорія, легка прогулянка між рядками.
Ні, це важка, виснажлива праця, і якщо говорити про тебе, Люда, ти неперевершена у своїй професії. Скільки писати матеріалів — цікавих, різнотемних, високопрофесійних, — і ще встигати на ефіри… Це таки треба бути бійцем на інформаційному фронті. Бійцем з генеральськими погонами.

Від УСІМ:

Це — друга підряд публікація, присвячена проблемам журналістики і ЗМІ в українському зарубіжжі. При цій публікації годилося б повністю повторити редакційну післямову до попередньої публікації. Сподіваємося, наші читачі зроблять це, перейшовши за посиланням: УРОК ОКСАНИ ДАВИДИ – УСІМ | UWIN).

Тут же варто додати лише коротку заувагу щодо телевізійного клубу «Континент». Це — ресурс, який виник і сформувався в середовищі російської діаспори, і його треба сприймати відповідним чином.

Ми звернули увагу на те, що і Людмила Пустельник, і Оксана Давида спонукали Олену Пригову перейти на українську, і це добрий знак. Дай Боже, щоб «Континент» українізувався.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.