ЯК УКРАЇНА ОБЕЗЗБРОЇЛА СЕБЕ
1 min read
Тема українського “асфальту” поступово стає світовою, тобто всесвітньою проблемою. Тому що у всьому світі, який підтримує Україну, наростає все більше і більше нерозуміння і роздратованості тим, що Україна, яка до нападу Росії, продавала отому світу найсучасніші і найсмертельніші види зброї, зненацька виявилася не в стані забезпечити себе — ну, скажемо чесно — абсолютно нічим…
Особисто для мене поясненням цього є те, що у 2019 року до влади в Україні прийшов президент з колоритною і взагалі-то ленінсько-більшовицькою концепцією досягнення “миру на всіх фронтах”: «Надо просто перестать стрелять».
Тобто до влади в Україні прийшов не якийсь там клоун, чи, господи прости, наркоман.
А ідейний і дуже серйозний представник державно-політичного вчення, якому вже щонайменше сто років, а якщо рахувати з появи “Маніфесту комуністичного інтернаціоналу”, то й більше 150 років…
Серйозність цього вчення ілюструється тим, що лише за два з половиною роки нового правління, один із найбільших експортерів зброї, тобто Україна, повністю припинив будь-яке виробництво зброї — з експортом включно.
Україна, яка була однією із восьми країн світу, здатних розробляти, проектувати, виробляти, ну, й експортувати системи ППО, впала на коліна і вимагає, аби їй “закрили небо”.
Україна, яка станом на початок 2019 року розробила найкрутіші у світі ракети середньої і дальшої дальності, зараз навколішки просить, аби їй дали хоча б якусь ракеточку — ну, хоч на 200–350 кілометрів дальності.
Гірше того, від імені України зараз просять буквально все —від снарядів до патронів, трусів та шкарпеток із зимовою формою включно…
Виникає звпитання: а що ж зараз робить український “Укроборонпром”? А це сьогодні найсекретніше питання на Землі….
Оскільки потреби армії та оборони вже давно стали однією з головних статей бюджету кожної української сім’ї, то віртуальність та неадекватність “Укроборонпрому” б’є по наших кишенях не менш жорстоко і навіть трагічно, аніж удари російських ракет та іранських дронів.
Не буду перелічувати десятки, якщо не сотні видів озброєнь, які в Україні з 2019 року просто “тупо” перестали замовляти — в рамках ленінської доктрини: «надо просто перестать стрелять».
Головний секрет “Укроборонпрому” полягає в тому, що він не робить нічого…
І це заслуга в першу чергу його очільника Гусєва та пачок членів надзірних рад цього “Укроборонпрому”в особі Найємів, Лєщенків, Нєфьодових та інших “вухо-намозолених” персонажів.
І тих, хто призначив на ці посади весь цей звіринець… Тому що «надо просто перестать стрелять»…
На фото: те, що Україна була готова виготовляти з 2019 року, але це “не замовили”, “заблокували”, “виготовили, але згноїли”…
1. Ударний дрон “Горлиця” (угорі) від АНТК “Антонов”. Дальність польоту до 1000 км, бойове навантаження — 75 кг.
Зверну увагу на вигляд “Горлиці”: це не випадкова схожість з “Баряхтаром” —фактично це система, яка стала прототипом “Баряхтарам”. Технологія була передана Туреччині тому, що там вона, на відміну від України, мала шанс на реалізацію.
До честі турків, вони це цілком усвідомлюють і роблять дуже багато, аби віддячити Україні — аж до пільгових поставок Баряхтарів.
Тема спільного виробництва “Баряхтарів” в Україні актуальна і досі.
2. Ударний дрон Сокіл—300 від КБ “Луч” — також до 1000 км дальності… “надо просто перестать стрелять”.
І це — далеко не все. Є ще десятки, якщо не сотні всього, що можна було б тут назвати…
Зараз почався шум, що Україна, мовляв, “раптом” знайшла, чим можна відповісти Росії та Ірану на оці всі дрони і ракети.
Судячи з персонажів, які це озвучують, — це ті ж люди, які з 2019 року виконували Державну оборонну програму України “Надо просто перестать стрелять”.
Тобто знову збираються “очолити і похоронити”.
Це — “герой роззброєння України” Тарас Чмут з лозунгом “Жодної зброї виробленої в Україні”. Це — той же “укроборонпромний” Гусак та всі інші.
Тобто чергова хвиля “натхненного воєнного базару” і — знову жодних результатів.
Це не тільки згадані персони. Це ціла система. Це — корпорація “Україна без зброї”.
Вона при владі, вона при грошах і вона ж вирішує.
І виконує те, чого хочуть на Росії.
Від УСІМ:
Окрім цього тексту, варто переглянути й коментарі. Там розгорнулася надзвичайно бурхлива дискусія, в якій чимало перепало авторові, а також можна знайти додаткову або допоміжну інформацію.
Найслабкішим місцем у позиції В. Мартинюка є те, що він критично ставиться до В. Зеленського, але некритично — до П. Порошенка.
