A GIANT ON FEET OF CLAY | КОЛОС НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ
4 min read
ENG | УКР
A GIANT ON FEET OF CLAY
I wrote the following text in English as a comment on Jens Christian Jensen’s notes “RUSSIA IS NO LONGER A SUPERPOWER” published yesterday on UWIN website. Those who read my publications (in particular, although much less, also in English), will note that I am essentially repeating what I have written about more than once, but it is important to repeat and repeat this at this extremely difficult time for Ukraine and Ukrainians, as well as for Europe and Europeans. So today I am publishing this comment as a separate text along with some morethoughts.
* * *
Russia (Russian Empire, USSR, Russian Federation) has never been a military or economic superpower. Both militarily and economically, it relied on Ukraine.
Ukrainian industry and agriculture were the most powerful part of the Russian/Soviet economy. With the collapse of the USSR, Moscow lost it immediately and irrevocably.
Ukraine left the USSR as the eighth or ninth economy in the world. Unfortunately, those who came to power in Ukraine looted that economy, took it offshore or let it go. Moscow played a key role in this process.
The Soviet Armed Forces relied mainly on Ukrainian generals, officers and ensigns (non-commissioned officers). At the time of the collapse of the USSR, there were 320,000 of them in the Soviet Army. All of them wanted to return to Ukraine, but President Leonid Kravchuk refused them, and they kept the Armed Forces of the Russian Federation at bay for another fifteen to twenty years. Now that most of them have retired, Russia has an army that is incapable of anything.
If most of those 320,000 military professionals came back home, Ukraine could have the very most powerful, highly educated, professionally trained and experienced Armed Forces in the entire world. Moscow (especially during the presidency of V. Yanukovych) did everything possible to prevent Ukraine from building a powerful Armed Forces even from what Ukraine actually left the Soviet Union with.
Having Cossack historical experience, despite the obstacles of external and internal enemies, after 2014 Russia’s aggression against Ukraine, Ukraine was able to create its brand new Armed Forces, which effectively fights with Russian troops now.
With Ukrainоcentric political leadership, with a strategically thinking president, government and parliament, implementing systemic changes, establishing a social order based on Ukrainian national traditions and customs, in thirty years Ukraine could become one of the most powerful economies in the world. But this did not happen. External and internal enemies have lowered the Ukrainian economy to the level of developing countries, and the prospects for getting out of this state are not yet visible.
* * *
P.S. Separately, I want to remind you about the issue that Jens Christian Jensen avoided, and thus me, too — how important Ukraine is for the preservation of Russia as an empire and the Russian historical myth.
Having taken possession of Ukraine, Moscow made Ukraine the cornerstone of its empire, proclaimed in 1721, took the older name of Ukraine (Rus, Rusia, Ruthenia), appropriated Ukrainian history, created the Russian historical myth and did everything to make the whole world believe in this myth as the truth in the last instance.
Therefore, the “special military operation” initiated by Putin was not aimed at the protection of Donbas and even the denazification and demilitarization of Ukraine, but the return of Ukraine to the bosom of the Russian Empire. Encountering the furious resistance of the Ukrainians, the ferocious and deranged Putin set up total destruction of Ukraine and Ukrainians. For imperial Moscow, this is truly an existential war, as Putin himself defined it. What particularly angers Putin is that the civilized countries of the world, which he calls the “collective West”, are helping Ukraine to defend its independence. Blackmailing the world with energy carriers and nuclear weapons, “collective Putin” is ready to go to war against the “collective West” and even against the whole world, just to keep the Russian historical myth alive, and with it, its mythical empire, which has never become civilized and a successful state.
Existential for imperial Moscow, this Russia‘s war on Ukraine is also an existential war for Ukraine. Only with a complete and final victory over the aggressor Ukraine can defend not only its independence, but also the peace and tranquility of the entire civilized world. Therefore, this war must end with the complete disintegration, collapse of the Russian Federation as an empire and as a prison for dozens of nations enslaved by Moscow, who are losing or have already lost their identity. And the civilized world, led by the “collective West”, must participate as much as possible in taming this monster, led by the “collective Putin”, before this monster does more harm.
Volodymyr Ivanenko
On Topic:
SOVEREIGN & INDEPENDENT UKRAЇNA: EXPERIENCE & PERSPECTIVES – Dr. Volodymyr Ivanenko
RUSSIAN HISTORICAL MYTH & RUSSIA’S WAR IN UKRAINE – Dr. Volodymyr Ivanenko
ENCOURAGE THE WORLD TOWARDS UKRAINE — 2 | UWIN
In Ukrainian:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
* * *
КОЛОС НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ
Наступний текст я написав анґлійською як коментар до опублікованих учора на нашому сайті нотаток Йенса Крістіана Йенсена «РОСІЯ ВЖЕ НЕ НАДДЕРЖАВА». Хто читає мої публікції (зокрема, хоч і значно менше, й анґлійською), зауважить, що по суті повторюю те, про що не раз писав, але це важливо повторювати і повторювати у цей надзвичайно важкий для України й українців, та і Європи та європейців час. Тому сьогодні я публікую цей коментар як окремий текст з деякими додатковими думками.
* * *
Росія (Російська імперія, СРСР, Російська Федерація) ніколи не була військовою чи економічною наддержавою. І у військовому, і в економічному відношенні вона спиралася на Україну.
Українська промисловість і сільське господарство були найпотужнішою частиною російської/радянської економіки. З розпадом СРСР Москва втратила його одразу й безповоротно.
Україна вийшла з СРСР восьмою-дев’ятою економікою світу. На жаль, ті, хто прийшов до влади в Україні, розграбували цю економіку, вивели в офшори або відпустили. Ключову роль у цьому процесі відіграла Москва.
Радянські Збройні Сили спиралися переважно на українських генералів, офіцерів і прапорщиків (унтер-офіцерів). На момент розпаду СРСР у Радянській армії їх було 320 тисяч. Всі вони хотіли повернутися в Україну, але президент Леонід Кравчук їм відмовив, і вони ще п’ятнадцять-двадцять років тримали в страху Збройні сили Російської Федерації. Зараз, коли більшість з них вийшли на пенсію, у Росії є ні на що нездатна армія.
Якби більшість із цих 320 тисяч військових професіоналів повернулися додому, Україна могла б мати найпотужніші, високоосвічені, професійно підготовлені та досвідчені Збройні Сили у всьому світі. Москва (особливо за президентства В. Януковича) робила все можливе, щоб Україна не змогла побудувати потужні Збройні Сили навіть з того, з чим Україна фактично вийшла з Радянського Союзу.
Маючи козацький історичний досвід, незважаючи на перешкоди зовнішнього та внутрішнього ворогів, після агресії Росії проти України у 2014 році Україна змогла створити свої абсолютно нові Збройні Сили, які зараз ефективно борються з російськими військами.
З україноцентричним політичним керівництвом, зі стратегічно мислячим президентом, урядом і парламентом, здійснюючи системні зміни, встановлюючи суспільний лад, заснований на українських національних традиціях і звичаях, за тридцять років Україна могла б стати однією з найпотужніших економік світу. Але цього не сталося. Зовнішні та внутрішні вороги опустили українську економіку до рівня країн, що розвиваються, і перспективи виходу з цього стану поки що не видно.
* * *
P.S. Окремо я хочу тут нагадати про проблему, обійдену Йенсом Крістіаном Йенсеном, відтак і мною, — наскільки Україна важлива для збереження Росії як імперії та Російського історичного міфу.
Заволодівши Україною, Москва зробила Україну наріжним каменем своєї імперії, проголошеної 1721 року, взяла собі старішу назву України (Русь, Русія, Рутенія), привласнила українську історію, створила Російський історичний міф і зробила усе для того, щоб увесь світ повірив у цей міф як істину в останій інстанції.
Отож затіяна Путіним «спеціальна воєнна операція» мала на меті зовсім не захист Донбасу і навіть денацифікацію та демілітаризацію України, а повернення України в лоно Російської імперії. Наразившись на шалений спротив уураїнців, озвірілий і ошаленілий Путін узявся за тотальне знищення України і українців. Для імперської Москви це справді екзистенційна війна, як її означив сам Путін. Особливо бісить Путіна те, що цивілізовані країни світу, що їх він називає «колективним Заходом», допомагають Україні боронити свою незалежність. Шантажуючи світ енергоносіями й атомною зброєю, «колективний Путін» готовий іти війною і проти «колективного Заходу», і навіть проти всього світу, аби тільки утримати при житті російський історичний міф, а з ним і свою міфічну імперію, яка так і не стала цивілізованою і успішною державою.
Екзистенційна для імперської Москви, ця війна Росії проти України є екзистенційною війною і для України. Лише повною і остаточною перемогою над аґресором Україна може відстояти не тільки свою незалежність, але й мир і спокій усього цивілізованого світу. Тому ця війна повинна закінчитися повним розпадом, крахом Російської Федерації як імперії і як тюрми десятків поневолених Москвою народів, які втрачають або і вже втратили свою ідентичність. І цивілізований світ на чолі з «колективним Заходом» мусить узяти максимально можливу участь у приборканні цього монстра з «колективним Путіним» на чолі, поки цей монстр не наробив більшого лиха.
Володимир Іваненко
До теми:
СУВЕРЕННА УКРАЇНА: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ – Др. Володимир Іваненко
РОСІЙСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МІФ І ВІЙНА РОСІЇ В УКРАЇНІ – Др. Володимир Іваненко
ПРИХИЛИТИ СВІТ ДО УКРАЇНИ — 2 – UWIN
Ще більше тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
