ВИБОРУ НЕМА: ТІЛЬКИ УДАР ВІДПЛАТИ
1 min read
Кілька років тому я пережив ракетну атаку в місті Ашдоді на півдні Ізраїлю. Уже років тридцять, усі нові квартири в Ізраїлі обов’язково будуються з індивідуальним бомбосховищем, кімнатою з підсиленими стінами і з можливістю герметичного закривання. На івриті це називається «мамат». Але будинок, в якому ми знаходилися, був побудований раніше введення цієї норми, і тому там діє інше правило.
Щойно завиє сигнал тривоги, всі мають вийти з квартири на сходову клітину і спуститися на півповерху нижче. Ми вийшли. З інших квартир також повиходили люди – ззовні, всі були підкреслено спокійні, навіть діти не пустували — звикли. Потім почулися дві «бавовни» — незрозуміло було, чи то влучення терористичних «касамів», чи спрацював протиракетний «Залізний купол».
Ще за хвилину прозвучав відбій і нам запропонували повернутися до квартири. І всі сусіди теж розійшлися по своїх домівках, зберігаючи якийсь дивний для нас, приїжджих, підкреслений спокій звиклих до усього людей.
Ще за 5–10 хвилин в телевізійних новинах оголосили, що Армія оборони Ізраїлю завдала удару по сектору Газа у відповідь на терористичну атаку. Цілі знищено.
Це я чого згадав сьогодні? А тому що нам треба починати відповідати рашистам! За кожну ракету, яка падає на українські міста треба відповідати! Жодна система ПРО і ППО не дає 100% гарантій. Тільки вчасний і адекватний (в жодному разі не символічний!) удар відплати може не те, щоб зовсім відвернути атаки покидьків, але, принаймні, увести відносини з терористичним утворенням по сусідству в належне йому русло.
Розумію, що фашистська Росія це не сектор Газа – не той масштаб, не ті зброя та можливості. Але є спільне — абсолютна ненависть до нас і нелюдськість ворога, який не вибирає цілей і має одну мету – вбити. Тож це уже не просто слова, що Україні треба навчитися жити, як Ізраїль, це – імперативна вимога часу.
І ще. Відповідати! Видається, і наші союзники уже нас зрозуміють. Треба відшукати можливості, щоб жорстко і гарантовано завдавати удари відплати за кожний такий день, який пережила Україна 26 червня 2022 року.
Переможемо.
* * *
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
