НА ТОМУ Й СТОЇМО!
1 min read
ЯКОСЬ ЗАБУЛА, ЩО В МЕНЕ НИНІ СВЯТО, професійне. Дякувати друзям – нагадали. Тож вітаю, Колеги, навзаєм – хто нескурвили нашого фаху!
Або ж не погодилися на різні «не на часі» чи кавальчики з панського столу на олігархічних ресурсах. Не пішли на псевдо-незалежні «укр.кривди» відпрацьовувати соросівські гранти. Не стали співати в хорі підлабузників сильних геополітичного світу цього, продавши свій голос різним «Голосам Заокеанщини». Не змовчали, коли вас про те спершу просили, а потім погрожували. Не плюнули на все, піддавшись на докори родини «скільки можна себе за копійки гробити!».
Навпаки, продовжуєте, зціпивши зуби, те саме. Навіть без копійок, навіть без «дякую», зате за прокльони «доброзичливців»: пахати, щоб люди ЗНАЛИ. Тільки негламурно перед камерами і зі студійним гримером напоготові, а без сяйва софітів і рутинно. Викопуючи щодня з-під завалів найрізноманітнішої брехні дуже поранену, ледь живу від численних травм, але – правду.
Хоч воно в теперішні веселі часи ні слави, ні романтики, ні бодай реклами на Ютуб-каналі чи сайті не приносить, від слова «взагалі». Зате «страйки» на платформі чи ді-дос атаки на блог – гарантовано. Зате тавро «ворожого агента» – бо ж сунеш поперек лінії, з якою всі коливаються! – хоч 100 порцій щодня. На тому й стоїмо.
Хлопці й дівчата, описані вище класні вар’яти – я знаю, що вас мало, але пишаюся, що всіх вас знаю! І люблю.
Тим, хто зараз воюють не лише словом, але й зі зброєю на фронті – не лише мої вітання, але й доземний уклін. Ви найкращі.
З Днем журналіста, пані та панове достойне Товариство!
