June 25, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

ЧОМУ НА ПІВДНІ ПОВТОРИВСЯ 2014 РІК

1 min read

Вірус вивчає мене тепер вже не як свій прихисток, а як звір поживу. Від його апетиту й допитливості виникають деякі проблеми. Але те все — мій найменший біль!

Думки й буденні кроки в палаті, а душа — в Україні: там стільки любих серцю людей, що плачеш, згадуючи; там стільки наволочі — чужої і “своєї”, що просиш у Бога сил здолати їх.

Я звинувачую співробітників Офісу Президента у змові з агресором, що призвело до втрати значної частини території України. Рівно такої, котру неодноразово визначав путін, плануючи розчленування та знищення держави Україна.

Не знаю Регламенту цього офісу, посадових обов’язків осіб, тому пропоную подивитися на фотографію. На ній добре видно обличчя, їх вираз, можна здогадуватися, що групі весело і всі задоволені.

Фото зроблено 14 лютого 2022 року в Каланчаці Херсонської області після “антитерористичних навчань”. За їх “легендою”, наші спецпризначенці успішно знешкодили диверсантів, що напали на Каховську греблю.

Реальний результат, наслідки захоплення Каховки ми знаємо. Греблю захищали двоє тероборонців з автоматами, які загинули на місці.

Дорогою на Крим я бачив спалені українські, не бойові, авто, один БМП — жодної гармати чи танка. Сліди боїв ще 20 травня ц.р. залишалися біля Антонівського мосту, після заправки ” Близнюки” за Олешками, у Великих Копанях та біля з’їзду на Сімферопольську трасу.

Тобто через 10 днів після переможних “навчань” (чи все ж тренувань?) ворожі війська не зустріли опору ЗСУ. Окремі підрозділи взяли участь у бойових зіткненнях.

Тема “зради” не моя. Її забалакуватимуть ще сотні “правдоборців”. Я звернувся до колег вже наступного дня після публікації Укрінформом звіту про “спецнавчання”. Мене обурили все і всі в тій події. Особливо, виконання “терористами” українського Славня. Як ви вже прочитали, їм сміливо позатикали роти.

Ситуація в країні напружувалася, в ОП пропонували “шашличок в неділю”, тому я в мережі та в особистих спілкуваннях висловлювався обережно, але дохідливо.

Через Колихаєва, на жаль, навіть посварився з дорогою людиною. Через Сальдо, на щастя, ні, бо обидва стрималися, а час показав, що я був правий стосовно “чотирижди революціонера”.

Що ж до херсонського Лагути я двічі виступав публічно, доводячи, що після Гордєєва нами поставили керувати ватяних малоросів. (Цей, з дозволу сказати, “очільник ВЦА”, перед тим, як змитися, порадив херсонцям “задьоргувать штори на вікнах”. Щось у стилі ” шашликів”).

Кільком особливим друзям я показував “на місцевості”, до яких меж здадуть Херсонщину. І це було задовго до війни. Лише в ОП цього не чули. В Meta-мережі присутні всі, хто це від мене знав, хоча віри не йняв. І я радий цьому дуже, бо мої друзі живі всупереч ворожим замислам.

До чого ці слова? До того, що я ніколи не приховував свого ставлення до “нашої” влади. Це ставлення вкрай негативне, хоча я веселий і добрий чоловік. Очевидно, і весь народ такий. За тридцять один рік правління Україною жоден президент нічого не зробив для народу, зате офшорне законодавство вивчили всі. Тепер окраденою будять!

Ще раз: військові чи оборонні аспекти втечі на півдні країни мене не цікавлять. Хочу знати: кому Ігор Колихаєв, міський голова Херсона, писав два листи в ОП? Хто порадив херсонцям “зберігати спокій” замість діяти відповідно Конституції України? ЧОМУ НА ПІВДНІ ПОВТОРИВСЯ 2014 РІК, коли “здали” КРИМ. І я зібрався туди.

(Далі буде, сподіваюся).

Віктор Тютюн

З коментарів:

Люди в Україні — такі, які є, інші будуть хіба що в новому поколінні… Сьогоднішні мають здебільшого синдром пасивної покірності владі, якою б вона не була, рефлесують від закладеного в них ще при Радянському Союзі світогляду, живуть за інерцією: мовляв: “А що я, маленька людина, можу зробити? Аби мені і моїй сім’ї було добре. Треба виживати, от і все…” А блага цивілізованого світу, що стали частково доступними за часів незалежності, такі солодкі, так дурманять голову, що люди забувають про ціну здобутого, пильність, здоровий глузд і гідність. “Аби мені було добре!” Така більшість, що обрала нинішнього президента… Війна жорстоко пройшлася по ілюзіях, зірвала маски з лицедіїв… Всі зрозуміли, що аби вижити і зберегти гідне майбутнє для дітей (а це – найсильніша мотивація), треба захищатися від минулого і тих, хто в нього тягне… Війна —жорстока річ, кривава, та вона була неминуча. Москва не змирилася з тим, що найбільш ласий шматок її імперії зумів відділитися… І ніколи з цим не змириться, хіба що й далі буде розпадатиметься, якщо народи, котрі мають національну гідність, піднімуть цю гідність до переможного рівня. Приклад, шлях України у цьому напрямі є визначальним, тому нас хочуть подолати жорстокою силою, будь що… Найефективнішою зброєю виявилася ідеологія, гра на наших труднощах росту, лукаве використання туги, тих, що живуть бездумно, за інерцією, за “благами” Радянського Союзу (чи за молодістю, яка завжди є веселішою від старості, бо кожному є що згадати приємне). Адже людям завжди хочеться легкого життя, про яке подбає хтось для них. Та, як показала війна, коли діло дійшло до захисту глибинних цінностей українськоо суспільства, з’ясувалося, що вони в Україні є, і вищі, ніж у імперії зла. Ті, хто воює, це добре розуміє… Той, хто постраждав, похоронивши рідних, отримавши каліцтво, залишившись без домівки, майна (людське горе багатолике!), гірко прозрів… Хто зумів сховатися від війни, пристосуватися до її реалій, часто ще й собі в прибуток, той досі сповідує оце вбивче для держави (та й для нього самого, врешті-решт): “Аби мені було добре!” Війна відбувається в кожній душі, а не тільки на межі зіткнення двох армій, двох світоглядів… І світ, здається, повірив і в міць української армії, і в міць українського духу, підтримав нас. Хоч до перемоги ще далеко, особливо на війні, що йде в наших багатостраждальних душах… Так багато написалося, бо хочу підтримати Віктора, який своїми публікаціями так ефективно воює на фронті духовному, ідеологічному, розповідаючи людям правду, пробуджуючи від сну й ілюзій, не забуваючи про одвічну красу й гармонію світу природи…

Людмила Винокурова

До теми:

ОПЕРАЦІЯ ЗЕ | OPERATION ZE – УСІМ | UWIN

* * *

А ви додали свій підпис до Звернення?

ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА

Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.

ЗВІТ ОРҐАНІЗАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ РУХУ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА – Ukrainian University Club

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.