ХТО ПЕРШИЙ НА НОБЕЛІВКУ?! АНУ ШИКУЙСЬ!
1 min read
Треба визначити пару-трійку основних ґрунтовних тез щодо сучки (чи сучукрліту, як це блювотиння ще називають).
Тут у нас висунули на нобелівку, одного пісьменника-прозаїка й віршоляпа (навіть віршомазом його не назвеш) з дико банальними й дико занудними потугами, прости мене Г-сподь, на поетичну творчість. З усіх віршів тої особи, що я читав, в міру пристойними виявилися лише два.
1. Сучукрліт — це коли дашка донцова під сраку літ, після відвідин Великих Бодунів вивчила українську мову. Водночас вирішивши, що вона — Джойс, і почала писати. Лишившись при тому такою собі донцовою. Якщо не деградувавши, в кращому разі.
2. Вкрай несмілива, кон’юнктурна тематика — без занурення у “глибини наших глибин” (с). Здавалося б, в часи середнього й пізнього Совку, коли загриміти в сибіряку, отримавши від уряду дяку (хто сказав?) було легше, ніж зараз, існувало куди більше літераторів, які не боялися сказати – і мали кожен свій Стиль. Симоненко, Стус, Талалай, Близнець, Гуцало, Тютюнники, Воробйов, Лишега, Калинець — список можна продовжувати.
Це я ще за еміграцію мовчу, ага.
3. Стилістична одноманітність. Коли, наприклад, клясик андрухович починав, він мав усі задатки й перспективу вирости в непересічного поета Станіславівщини зі своїм зазбручанським міфом (в даному разі я не про ідейну, але виключно про художню складову). Однак, написавши ряд непоганих віршів та армійських оповідань, юрко почав наркоманити по повній, сів на гранти, а далі… Далі нічого гарного – ані для країни, ані для товариша андруховича як особистості. Дисолюція – є в хімії такий термін. І весь їх хвеномен станіславівський – він такий.
4. Пісьменник із Харкова не спромігся створити свій власний міф, запозичивши андруховську риторику – всього лиш. Плюс долучився до реінкарнації спадщини не Свідзінського, і навіть не Валеріяна Поліщука (творця вітчизняної еротичної поезії), а Михайля Семенка – типового аматора, що копіював манери Кручониха й Бурлюка.
5. Хіпстеризація. Це коли глибоко мейнстрімна людина вдає з себе весь такий типо андеґраунд.
6. Покійний нині Майстер Ігор Скрипник писав:
“Дон Кіхота” написано у в’язниці. Найкраще з творчого доробку Стуса зроблено на Пермській політзоні. “Київська школа поезія” остаточно оформилася по тому, як самих “школярів” стерли з життя та прирекли на маргінальність. Москалець та Лишега найгностичніші зі своїх творів писали в умоавх тотального замовчування, в ті часи коли слово “поет” було синонімом слова “божевільний” – а подивиться на культовоих та модних ж-нов та а-чей, їх ніхто не переслідує, їх шанують, рекламують та цілують в сраку, а пишуть вони як мокре горить…”
7. Допоки живі Голобородько, Андієвська, Шевчук, Калинець, Москалець та ряд інших достойних Митців — чому теренами нашої ойчизни луна толькі ён та його квакання? Ну куди не плюнь, Г-споди…
А ще кажуть, “ми не совок”.
Придивіться уважно до світлини вище.
Чи потрібне Україні це збіговисько големів і горлумів? Чи не пішло б воно на руський воєнний корабель, натівський бойовий есмінець чи китайський підводний танк?
“Сучукрліт is gay!” — сказав би один покійний нині американський ірландець.
