ПРАВИЛО РЕКЛАМНОЇ НАДМІРНОСТІ
1 min read
Є феномен, який називаю “правилом рекламної надмірності”. Починаючи із середини 90-х він зіграв у нашій пресовій журналістиці фатальну роль.
На вид усе просто. В тиражні видання пішла потоками реклама – десь ширшими, десь вужчими, але стабільними. Редактори потирали руки – потекли грошики. І вхопили цю масну наживку: загачували рекламою цілі полоси.
Полоси забивали, а передплатника і читача відбивали, бо кому цікаво платити за газету, в якій нІчого читати.
Особливо дратували впізнавані бренди, всі оті “коли” з “блендаметами”та “дюраселами”, які й так нахабно вламувалися у мешкання людей, не лише з теле, радіо, а, здавалося б, навіть із пилосмоків і чайників.
Реклама глитала тиражі, виїдала видання ізсередини і мовби паразитний кліщ перестрибувала на інші, які ще дихали.
Щось таке схоже бачимо і з популярними партійними брендами. Тільки-но соціологія дає якійсь партії фору, тільки-но відкриваються реальні перспективи перемоги, – туди в моменті перестрибує, переповзає, набігає купа вживаних “дюраселів”. З одним наміром – пролізти у живильну владну енергетичну систему. Оті роками настобісілі анемічні “дюрасели” загробили рейтинги не однієї політсили, не одного лідера.
Так було з усенародним Ющенком, який со раттю любих “дюраселиків” висвітив і висвятив регіонального “двічі несудимого”. Такий же злий для України жарт зіграли брендові політичні фріки з Порошенком. Відкотилася суспільна підтримка “аж до моря Озівського”, щоб новою каламутною хвилею вимити з містечкового двору у лідери нації… звичайнісінький кіношний міф.
Нинішні рейтинги політичних сил відроджують сподівання. Слабеньке – на те, що давно колись правитель Франції назвав: “пора б порозумнішати”. Але “вживані” вже тут як тут, на низькому старті: підстрибують, пирожаться, надимають щоки, роблять колесом груди, а губки бантиком – для цілування любого електорату… Готові пірнути у тепленький рейтинг, щоб укотре випірнути десь у планктонних владних гольфстрімах.
А тимчасом саме вони вже закладають у тому наварі суспільної симпатії смертоносні кокони. І чим більше тих носіїв “рекламної надмірності” кишітиме в організмі політсили, тим неминучішою і страшнішою буде її кончина.
