ПОПУЛІЗМ ЯК ВИКЛИК БІЛЬШИЙ ЗА КОРУПЦІЮ ТА ВІЙНУ

Політик, публіцист і бооґер Борислав Береза опублікував довгий запис (лонґрід) про популізм, який, на його переконання, стає в Україні більшою проблемою, ніж корупція та війна.

Стаття добротна, вельми широко охоплює проблему й досить глибоко занурюється в її суть. Ми охоче опублікували б її на нашому сайті, якби вона не виходила з берегів українського інформаційного простору.

Нещодавно сам пан Береза наголошував на тому, що 78% населення України вважає українську мову своєю рідною мовою. Попри це в обговорюваній публікації він вдався до мови російської, по суті виходячи в російський інформаційний простір.

Ця традиційна для двомовних українців звичка вдаватися до російської, щоб охопити ширшу аудиторію, на жаль, є нічим іншим, як проявом… популізму, проти загрози якого і повстає шановний автор.

Б. Береза, звісно, не перший, хто звертає увагу на загрозу популізму в Україні. Це загрозу не можна попередити і тим паче — побороти, не розібравшись у його суті. Над цим, на жаль, автор не замислюється.

Проте він вважає, що протистояння популізмові має бути «одним із найголовніших завдань громадянського суспільства». Це завдання автор деталізує в останньому абзаці свого тексту.

Проблема, однак, полягає в тому, що таке апелювання до громадянського суспільства, яке в Україні знаходиться в зародковому стані, є також проявом того ж популізму, оскільки бажане приймається за дійсне.

При цій нагоді нагадаємо, що популізм як явище української політики безліч разів обговорювалося у статтях і нотатках Володимира Іваненка, який пов‘язує природу популізму з низьким рівнем національної свідомості й громадянської зрілості українського суспільства.

Отже, щоб побороти популізм, очевидно, годилося б освітою й просвітою, інформаційно-роз‘яснювальною роботою україноцентричних ЗМІ зосередитися на піднесенні рівня національної свідомості й громадянської зрілості українського суспільства й сформувати україноцентричне громадянське суспільство.

Поки таке україноцентричне громадянське суспільство не буде сформоване, популізм залишатиметься головним чинником політики й урядування в Україні. Як і корупція. Як і війна…

На превеликий жаль, жодна громадсько-політична потуга в Україні не переймається цими справами. Про державні інститути та політичні партії годі й згадувати — популізм, як і корупція, це їхнє все.