РІЧНИЦЯ У СИБІГИ, А ХВАЛЯТЬ ЗЕЛЕНСЬКОГО

Міністерство закордонних справ України відзначає річницю перебування Андрія Сибіги на посаді міністра

Нині – річниця з дня призначення Андрія Сибіги на посаду міністра закордонних справ України. Це був рік дипломатії сили, принциповості та субʼєктності

Сьогодні наша дипломатія пропонує нові рішення, формує стратегічні підходи, створює альянси; відмовляється від того, що обмежує наші можливості, та працює на інтереси України, щоби наша держава була субʼєктною на світовій арені і пропонувала рішення ключових проблем сьогодення. Задля досягнення цих цілей МЗС України стає сильнішим – інституційно, фахово, шляхом системних змін і структурних реформ.

За лідерства Президента України Володимира Зеленського, дипломатична команда досягла за цей рік вагомих результатів: від забезпечення оборонної підтримки до укладення нових міжнародних угод; від посилення санкційного тиску на Росію та її сателітів до створення нових форматів співпраці; від захисту українців за кордоном до зміцнення культурної присутності України у світі.

Більше – у нашій інфографіці ⤵️

2. Річний звіт Андрія Сибіги

Це був рік не лише професійних викликів, але і великої турбулентності в світі. Тим не менше, Україна пройшла цей час гідно. Головне, що попри всі труднощі, збережена підтримка — зокрема ключових союзників. Зовнішньополітичне становище України відображає зростаючу роль нашої держави як ключового контрибʼютора безпеки євроатлантичної спільноти.

Іноді уникнення поганих сценаріїв сприймається як належне. Така людська психологія. Але достатньо пригадати, де ми були ще навіть в лютому — і подивитися, де ми зараз. За цим результатом стоїть щоденна праця багатьох людей, які разом працюють у дипломатичній команді Президента України Володимира Зеленського. І без його самовідданості, наполегливості та хисту все це навряд було би можливим.

За рік на посаді міністра закордонних справ я зробив пʼять ключових висновків. Гадаю, і вам буде цікаво, які усвідомлення дає ця робота.

По-перше, світ увійшов у нову еру, де працює лише те, що підкріплене силою. Мабуть, ми всі хотіли би жити в іншому світі. Світі норм, де міжнародне право поважають, а міжнародні організації ставлять порушників на місце. Але ми живемо не а уявному, а в реальному світі. Де свобода мореплавства має бути підкріплена «Магурою». А безпека держави — можливістю відповісти ста ракетами на кожні сто ракет. Тому цьогоріч наша нарада послів називалася «Від сили дипломатії до дипломатії сили». Тому посилення війська — щоденний пріоритет кожного дипломата. Тому зупинили дію Оттавської конвенції. Тому немає більше департаменту роззброєння, а є управління недружніх країн. Тому працюємо над притягненням агресора до відповідальності. Тому ніколи не приймемо жодних рішень, які послаблюють Україну. Ми за міжнародне право — але з кулаками.

По-друге, ми нічого не чекаємо. Хто чекає — той програє. За наявних ресурсів і масштабу викликів, проактивна дипломатія — це наш єдиний шанс вистояти. Це Джидда, де ми показали всьому світові, хто хоче миру, а хто — ні. Це створення та розвиток власних, рівноправних форматів, які приносять конкретні результати. Україна-Південно-Східна Європа. Украіна-Нордично-Балтійська Вісімка. Люблінський та Одеський трикутники. Украіна-Бенілюкс. Це гучний голос України на всіх континентах, проактивна комунікація та реагування, які формує дійсність, а не констатують її. Це залучення ресурсів для відбудови та відновлення. Це пошук нестандартних рішень, сміливих пропозицій, власних ініціатив.

По-третє, система має працювати, а її складові — працювати на систему. Найсильніші кроки та найсміливіші рішення нічого не варті, якщо немає системи. Для мене це ключове. Тому більшість зусиль направлені на те, щоб наводити лад у кожній сфері. Звідси — структурні зміни в МЗС, приведення структури до реалій війни, синхронізація санкційних пакетів, офіційні переклади міжнародно-правових актів, визначення критеріїв стратегічних партнерств, оновлення стратегії зовнішньополітичної діяльності, перегляд штатного комплектування центрального апарату та низки закордонних дипломатичних установ, залучення молоді на дипломатичну службу та інші життєво необхідні реформи.

По-четверте, вирішення проблем, а не їх уникнення, побудова прагматичних відносин із сусідами. Так уже склалося в усьому світі, що з найближчими — іноді найважче. Але це питання копіткої та системної праці, пошуку взаємовигідних і взаємоприйнятних рішень. Тому з Польщею розблокували пошуково-ексгумаційні роботи та докладаємо усіх зусиль, щоб знімати напругу та переводити розмову про складні сторінки минулого на рівень істориків і фахівців, а не політиків. Тому зі Словаччиною, попри всі труднощі, розвиваємо діалог і співпрацю, зокрема оборонну. І навіть з Угорщиною працюємо над тим, щоб зняти несправедливу та необґрунтовану блокаду наших вступних переговорів. Молдова та Румунія – маємо дуже ефективну та дружню взаємодію, яку обовʼязково будемо розвивати.

По-пʼяте, інтереси України — на всіх континентах і в усіх куточках світу. Активна та стратегічна комунікація з країнами Латинської Америки, Африки, Близького Сходу та Індотихоокеанського регіону. Розширення дипломатичної присутності та приведення її у відповість до реалій війни. Тому за останній час уже відкриті 10 нових посольств, а до кінця 2025 року планується відкриття ще трьох і девʼяти нових консульських установ, підвищення рівня 2 діючих консульств до рівня генконсульств, водночас рівень дипломатичної присутності на Кубі понижений. Наша присутність в світі — це також зміцнення звʼязків із всесвітньою українською спільнотою. Для цього створюється окремий департамент в МЗС, впроваджуємо множинне громадянство, спрощуємо доступ до консульських послуг і максимально цифровізуємо всі сервіси МЗС. Наші люди, де б у світі вони не перебували, мають зберігати звʼязок зі своєю батьківщиною, берегти та розвивати свою ідентичність, відчувати турботу та повагу своєї держави.

Але головний висновок над усіма іншими — що для будь-яких результатів потрібно працювати. Нічого не дається просто так. Усюди треба дотиснути, продумати, забезпечити. Це в нашій, українській традиції. Саме так ми досягали результатів протягом історії — завдяки наполегливій та сумлінній праці. Переконаний, що досягнемо всіх наших цілей, серед яких головний та незмінний пріоритет — це всеохоплюючий, справедливий та сталий мир.
Слава Україні!

Андрій Сибіга

Від УСІМ:

Річницю перебування на посаді міністра — добра нагода, щоб відрапортувати про успіхи. Цим і похвалилося МЗС, віддаючи належне не так міністрові, як президентові, і це переведення стрілок унеможливлює аналіз і оцінку роботи самого міністра, але наводить на думку, що А. Сибіга є лише виконавцем волі президента і ніяких ініціатив як кадровий дипломат і фронтмен української дипломатії не проявляє.

Шкода, що аналітики в МЗС та й сам А. Сибіга утрималися від бодай спроби окреслити загальниками прорахунки й проблеми, які залишаються нерозвʼязаними. А їх, на жаль, чимало, і заміна Сибігою Дмитра Кулеби не стала проривною.

Найбільшою проблемою МЗС залишаються кадри. Передусім — кадри послів.

Інші проблеми:

— провал у налагодженні взаємовідносин із Республіканською партією та Дональдом Трампом, а відтак і втрата бажаної підтримки з боку США;

— неспроможність у порозумінні з Словаччиною й Угорщиною, ускладнення стосунків з найближчими сусідами (передусім з Польщею);

— жодних позитивних зрушень у підтримці України на дипломатичному фронті Азії, Африці й Південній Америці;

— втрата дипломатичних позицій у міжнародних орґанізаціях;

— абсолютний провал на світовому інформаційному фронті, і передусім — на російському напрямку, серед військ і населення супротивника (йдеться про відповідальність не тільки МЗС).