ІДОЛ ПАДАЄ?

Віталій Портников проти Сєрґєя Любарского

Я маю на увазі нашого «публіциста-деміурга» Віталія Портнікова, захоплення яким стало мало не ідолопоклонством у «щирих» українців. Так, він ерудований, поінформований, говорить багато важливих і патріотичних речей, сміливий щодо оцінки ситуації в Україні і дій путіна. Його виступи і думки були, а деякі з них і зараз, співзвучні моїм. Але розчарування прийшло несподівано: після його відмови провести прямі дебати з відомим нині американським блогером, колишнім нашим земляком родом з Харкова Сергієм Любарським. З ним Портніков пообіцяв поговорити на центральному майдані Харкова (?), мабуть, сподіваючись, що його опонент злякається і побоїться приїхати, Але, як кажуть, м.оскалі, нє тут то било…

Можна було б не звертати увагу на ці блогерські міжсобойчики, але вони дають поживу для роздумів про честь і гідність, про відповідальність публічної людини за свої слова, зрештою, про параметри свободи слова у сучасному суспільстві. Гадаю, це актуально дня нас, людей, які живуть в Україні у цей складний час, і особливо для майбутніх журналістів і блогерів, які часто формуються не лише як професіонали, а й як особистості, саме на прикладі відомих людей і своїх кумирів.

Виникає і проблема журналістської етики: уважно дослухавши цей ролик до кінця, можна зрозуміти, хто насправді проявляє нахабність, некоректність і образи на адресу опонента. Портніков називає його не інакше як «воно», «цей пан», «він ніхто і звати його ніяк», «якийсь пенсіонер». Мабуть не знає, що Любарський у США закінчив університет, заробляючи кошти на навчання власною працею, що став відомим консультантом у сфері бізнесу, мільйонером, заснував кілька фірм. А блогерством почав займатися лише кілька років тому, після нападу путіна на Україну, щоб розвінчувати його фашистську суть і словом правди захищати колишню батьківщину у російськомовному середовищі Америки насамперед.

Але чи був би Портніков таким самовпевненим і сміливим без фінансової підтримки у вигляді гонорарів та грантів на кошти американських платників податків? Саме з цим явищем, коли за американські гроші іноземні журналісти обливають брудом одного з кандидатів у президенти США й однозначно стають пропагандистами демпартії, і має намір боротися Трамп.

Хочеться сподіватися, що це буде не просто оптимізація державних витрат, але й внесок у боротьбу за об’єктивність журналістики взагалі. Може саме через ці наміри наш «деміург» Портніков так ненавидить новообраного президента США, говорячи про нього як про всесвітнє зло, мало не бризкаючи слиною і так, що аж руки трусяться…

P.S. Учора Віталій у ФБ помістив своє фото у шапці-вушанці біля єврейської Хануки у Львові, вітаючи усіх зі святом. Я відразу поспішив запитати: коли ж дебати з Любарським, чого злякався? Мене відразу заблокували, а мій коментар видалили. Мабуть, адміни його сторінки не знають, що власник Фейсбуку, колишній палкий прихильник Байдена і демпартії Цукерберг уже трохи перевзувся і навіть вніс мільйон доларів у фонд інавгурації Трампа.

А тим часом Сергій Любарський уже у дорозі до України…

Анатолій Гуменюк

З коментарів:

Юрій Яремко: А чому люди, котрі на минулих виборах підтримували Харріс а не Трампа, “переізуваються”? Зі страху?

Анатолій Гуменюк: якщо мова про людей в Україні, то, мабуть, вони пристосуванці і заробітчани. Дуже легко було топити за Гарріс, якщо більшість за неї, а Трамп “фашист”.

Юрій Яремко: В 2020 в США мало відбутись засідання лідерів G7. Воно не відбулось, бо Трамп хотів запросити Путіна. Ніхто з лідерів сімки не хотів з ним стрічатись.

Анатолій Гуменюк: не ідеалізуйте лідерів сімки.

Юрій Яремко: Анатолій Гуменюк, а Трампа можна ідеалізувати? 🙂 людина хоче будь-що запросити чорта, а коли люди ( не ангели) не хочуть з чортом стрічатись — Трамп скасовує зустріч між людьми. З Вашої точки зору — чому він це робить? Навіщо йому чорт?

Анатолій Гуменюк: якщо ви знаєтете, то скажіть, чому. Я не в курсі цієї історії. Ми тут не про Трампа говоримо.

Юрій Яремко: Анатолій Гуменюк, я в курсі цієї історії.

Трампу подобається сила. Він вважав Путіна сильним лідером з яким можна укладати вигідні угоди.

Лідерів G7 він вважав слабаками, які ні що не впливають серйозно. З ними питань не порішаєш. То навіщо тратити час?

Анатолій Гуменюк: значить,Трамп має рацію. Путін справді виглядає сильним лідером, знає, чого хоче, І як можна вирішити питання чи закінчити війну без путіна? А якщо без нього, то треба діяти, тиснути з усіх боків, а не жувати соплі.

Юрій Яремко: Анатолій Гуменюк, чорт завжди платить черепками (українська народна приказка).

Мається на увазі що золоті монети, якими чорт розплачується, за якийсь час перетворюються на полив’яне череп’я (осколки розбитого глечика).

Про це чеченці можуть багато розказати. І не тільки вони.

Анатолій Гуменюк, до речі — переговори з Путіним — це і є жування соплів.

Анатолій Гуменюк: напросіться у помічники Портнікова, адже ви однодумці. Ви ж майже поруч живете, в одному місті Львові.

Юрій Яремко: Анатолій Гуменюк, я не журналіст. От Ви могли б. Йому бракує опонентів Вашого рівня.

Анатолій Гуменюк: дякую, але мені далеко до його рівня обізнаності з політичними і міжнародними процесами, бо я на цьому не спеціалізувався. А зараз на пенсії, тому не маю інсайдів. Але намагаюся оцінювати події на основі фактів,життєвого досвіду і здорового глузду.

Олександр Яровий: Любарський популіст. Він “піднявся” на московсько-українській війні.

Анатолій Гуменюк: Олександр Яровий, що саме не так каже Любарський? Якраз у нього, на відміну від голослівного Портнікова, виступи побудовані на фактах і логіці. Але головне, що події в Україні — лише мала частина тих тем, які він висвітлює. У нього блоги — це своєрідні семінари про все: про історію людства, філософію, релігію, міжнародні справи. А блог “Кава з Любарським” — це огляд світової преси, у першу чергу американської, який дає об’єктивну картину того, що там діється.

Олександр Яровий: Анатолій Гуменюк, в самій страшній брехні 90% правди. Він Мені теж спочатку подобався.

Анатолій Гуменюк: Олександр Яровий, то яка ж страшна брехня у Любарського?

Олександр Яровий: Анатолій Гуменюк, про мову, про Фаріон, про війну, яку неможливо було уникнути…

Олена Котик: У вас якась особиста неприязнь до нього [Портникова].

Анатолій Гуменюк: я проти ідолопоклонства, голослівних тверджень, популізму і привабливо-патріотично пустослів’я.

Олена Котик: Анатолій Гуменюк, я теж. Он знову Пороха ідеалізують. Вибори скоро.

Анатолій Гуменюк: Про Пароха його прихильники кажуть те, що він заслуговує, а його опоненти продовжують оббріхувати, бо бояться, що втратять владу. Не бачити того, що робив і робить Порошенко для України, то треба бути сліпим, а якщо його продовжувати травити й оббріхувати,то дурним зовсім.

Степан Ципʼящук: Olena Kotyk, точно Пороха? Тиждень тому, сонцесяйного вихваляли, навіть не думав, що на моїй сторінці ця дичина може з’явитися, причому масово, а виходить, що ще не всі видалися. Зелена мразіна, втопила країну в крові, і далі топить, а його вихваляють, ще на один термін виберуть, так щоб вже на напевне, з контрольним у голову!

Олена Котик: Анатолій Гуменюк, схильна оцінювати його роботу холодною головою. А от його фангрупа все робить, щоб до нього відносились погано.

Степан Цип’ящук, зе вже не виберуть, сподіваюсь. А от один і той же текст про “згідно соціологічного дослідження” в усіх групах і у всіх депутатів ЄС в один день. Смішно. Просто всім прихильникам пора змиритись, що він це вчорашній день. І оновлення партії нічого не дало, на жаль.

Анатолій Гуменюк: Olena Kotyk, те, що, можливо, й щось перебільшують з позитиву Порошенка, це маленька частинка, порівняно з тими горами бруду і брехні, що вилилися на нього. Це маленьке відновлення справедливості, без якої не можна побудувати сильну країну і перемогти. Сила, гідність і мужність Порошенка у тому,що він не зламався, не образився на свій “мудрий нарід”, не переніс свій бізнес в інше безпечніше місце, не умив руки після всього, що з ним сталося, тому він заслуговує на підтримку і добре слово. Вибачитися перед ним — моральний обов’язок українського суспільства і спокута власних гріхів. Але, мабуть, українцям треба добре постаратися, щоб умовити Порошенка знову очолити країну у найтяжчий для неї історичний період. Бо більше довіряти нікому.

Степан Ципʼящук: Olena Kotyk, смішно тобі? Ще з 19-го не насміялася? Муляє тобі Порошенко? Те, що на фронті зараз відбувається, це повний п@здець, на жаль прогнозований, ще з минулого року, починаючи зі зняття Залужного. Це тобі не муляє?

Олена Котик: Степане, ти ото мене питаннями такими не засипай, ок? Я тобі пам’ять трохи поправлю. Голосувала я за Пороха, свідомо голосувала. Що на фронті робиться я знаю з 14, і про його пройби від командирів теж. Про його призначення розповідати? А хто призначив Залужного? Муляє мені багато що, особливо те, що саме ти мені про це пишеш. Не хочу я ні Пороха, ні зєлю більше бачити.

Анатолій Гуменюк: Ви голосували за Пороха у 14 чи і 19 р? А що робилося на фронті у 14 році? Хто до цього причетний? Порох чи ті, що його обсирали і потім усе звернули на нього, бо так усім було вигідно і комфортно? Якщо були помилки і недоліки,то їх треба виправляти разом,по-дружньому,не тільки критикувати,але й допомагати.
Залужний був порошенківським генералом, чи я помиляюся?
І його Зе призначив, мабуть, не за якісь видатні заслуги, а просто з причин лояльності і молодості. І добре, що вгадав з призначенням головкома.

Олена Котик: Анатолій Гуменюк, і в 14, і в 19))

Степан Ципʼящук: Olena Kotyk, ти розумієш, що зелена шобла, зробить все, щоб пропхати якогось умовного Притулу ? Буде те саме зе тільки в профіль.

Олена Котик: Степан Цип’ящук, все буде добре), і без зеленої шобли,

Степан Ципʼящук: вибач, якщо образив.

Алекс Рубан: Анатолій Гуменюк, проти і тут же російськомовного нікому не відомого блогера тягаєте.

Земляк, що українською не веде свої етери?))) Ню-ню…

Анатолій Гуменюк: Alex Ruban, спрямуйте свій гнів на тих землячків, які народилися і десятиліттями живуть в Україні і розмовляють ще й досі російською, особливо у побуті, вдома. А звинувачувати людину, яка виїхала з російськомовного Харкова ще за часів Союзу і навіть за 37 років почала забувати рідну російську мову у США, це нелогічно.Тим більше, що Любарський уже запровадив блог й українською. Краще слідкуйте за Портніковим, який часто говорить в ефірі російською навіть в Україні.

Алекс Рубан: Анатолій Гуменюк, я бачу ви собі завели власного кумира. Взагалі ваш допис — це ознака сектанта: або це мій кумир, або не мій.
Як цікаво ви виправдовуєте того, ким атакуєте несвого кумира. А ще цікавіше як ви як журналіст підходите до справи. Замість якогось аргументованого допису цитуєте блогера, замітьте навіть не журналіста.

Анатолій Гуменюк: Alex Ruban, сектантством займаєтеся ви, судячи з коментаря. Я довіряю фактам, логіці, аргументам, а не особам. Замініть прізвище Любарського на інше, і я поставився б до нього з увагою і повагою за ту колосальну інформаційну роботу, яку він проводить собі у збиток, на відміну від Портнікова, який з цього живе.

Алекс Рубан: Анатолій Гуменюк, замініть прізвище Любарського на своє і видайте бодай якісь аргументи, посперечайтеся з Портніковим. Хто проти. Але ж ви цього не робите. Але спераєтеся на блогера. Ви б ще на Арестовича послалися.

Анатолій Гуменюк: Alex Ruban, не бачу якоїсь серйозної проблематики у Портнікова, про яку можна сперечатися. Це окремі поверхові факти й оціночні судження. У нього переважно суб’єктивний огляд подій, а не заглиблення у якусь проблему.

Алекс Рубан: Анатолій Гуменюк, оце вже повний триндець. Не засуджую але засуджую.

Люба Крайлюк: Ви б якось мовчки заздрили б Віталію Портникову))) як трампісти заблокували допомогу Україні — Вас якось влаштовує?

Анатолій Гуменюк: люба крайлюк, ви таку дурню не поширюйте — про те, що трампісти заблокували допомогу Україні. Вони заблокували підрив національної безпеки США і безконтрольний потік мігрантів, які мали стати потенційними виборцями Байдена або Гарріс. Якби демократи хотіли так допомогти Україні,то: по-перше, надали б воєнну допомогу, яка була ще на цей час у Байдена з різних програм, а це понад 4 млрд дол.По-друге, якби справді хотіли, то виділили б допомогу Україні в окремий законопроект, і республіканці його б підтримали, про що не раз вони заявляли. Але негідник і сцикун Байден спеціально включив допомогу Україні у цей вінігрет, щоб просунути свої вузькопартійні інтереси,а якщо не вдасться, то сказати: бачте, вони не хочуть допомагати воюючій країні. По-третє, республіканці пішли на компроміс і проголосували, але попередньо вдосконалили цей законопроект і збільшили допомогу Україні.

Зоя Дідич: Неспівмірні величини.