ПАМʼЯТІ ВІДОМОГО ІСТОРИКА
1 min read
МІЙ найкращий у світі ДЕКАН і СПІВАВТОР Анатолій Гнатович СЛЮСАРЕНКО
Завершив своє земне життя відомий науковець, доктор історичних наук, професор, академік НАПН та АН ВШ і найголовніше — декан нашого історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка з 1988 по 2003 рік Анатолій Гнатович Слюсаренко.
Сказати, що Гнатович багато для мене зробив — не сказати нічого. Правильно було б сказати, що без нього мене, як мінімум, не було б як науковця.
Моє покоління памʼятає наші буремні роки боротьби за відновлення Незалежності. Це мітинги, акції протесту, створення Народного руху України, а в моєму випадку ще й розпуск комсомольської організації Університету та створення Асоціації молодіжних організацій як праобразу багатопартійності.
І скажіть: як такого студента можна було терпіти? Правда ж в тому, що якби не допомога та опіка декана факультету, то керівництво КДУ вже давно б мене не терпіло!
Тож у черговий момент гострого протистояння та критики в газеті «Правда» моєї антипартійної та націоналістичної діяльності, Анатолій Гнатович запропонував захистити мене… вступом до аспірантури факультету. Історія зі вступом — це окрема тема для майбутніх спогадів, скажу лише те, що тема моєї майбутньої дисертації, яку ми з Гнатовичем пробили з боями, в радянському 1989 році мала назву: «Проблема державності в програмних документах і діяльності сучасних політичних партій України: історико-політичний аналіз».
А потім пішли наші спільні видання у товаристві «Знання». Завдання у Анатолія Гнатовича було з непростих — переконати керівництво товариства «Знання» УРСР, що наш довідник «Нові політичні партії України» є першим і оригінальним видання на таку тематику. Він це успішно робить і увага: наш довідник побачив світ в 1990 році та мав наклад у 19 934 примірники і ціну в 2 карбованці.
Далі більше. Ми з деканом та моїм науковим керівником замахнулися проаналізувати конституційно-державні акти України з найдавніших часів до сьогодення. Тож в 1992 році ми здаємо в друк нашу знамениту, 192 сторінкову «Історію української Конституції». Книга виходить в часи нових першо-ринкових реалій, тому наклад і ціна вже не вказуються. Однак нам з Гнатовичем по секрету кажуть, що йдеться про майже 30-тисячний наклад!
Принагідно нагадую, що наукову редакцію нашого дослідження погодився зробити визначний український історик зі світовим іменем Омелян Йосипович Пріцак, а перший позитивний відгук ми отримали від президента Національної академії наук Бориса Євгеновича Патона.
Так завдяки допомозі та підтримці Анатолія Гнатовича Слюсаренка я став кандидатом історичних наук і молодим вченим!
А згодом ми рухалися паралельними шляхами і час від часу зустрічалися, щоб звірити наші політичні годинники. Останнім часом, на жаль, більше по телефону.
ДЯКУЮ, Гнатовичу, за ВСЕ, що Ви зробили для мене. Ви були і завжди будете моїм найкращим у світі ДЕКАНОМ і СПІВАВТОРОМ.
Микола Томенко
З коментарів:
Микола Тимошик: За час праці у видавництві “Либідь” при Київському університеті мав честь видавати низку книг, що благословлялися історичним факультетом під опікою Анатолія Гнатовича і часто з ним спілкуватися. Завжди приязний, усміхнений, прямий і сміливий в оцінках, що для тогочасних деканів консервативного вишу було незвичним. Також завдячую йому за те, що вплинув і на мою наукову долю. Анатолій Гнатович високо поцінував мою монографію про історію видавничої справи Київського університету “Її величність — книга”, зініціював рекомендацію до її друку Вченою радою університету. Не будучи фаховим істориком, я завжди відчував приязну підтримку цієї Особистости. Світла пам’ять!
Валентина Донець: Вічна і світла пам’ять достойному сину України,мудрому і висококваліфікованому патріоту,який присвятив своє життя Україні!
