СХРЕСТИТИ БУЛЬДОГА З НОСОРОГОМ

Роман Реведжук судиться з «Інформатором»

Активна й аґресивна прихильниця Романа Реведжука Галина Корнелюк надіслала нам приватним повідомленням посилання на публікацію журналіста Дмитра Петренка «Новий президент Великої України Роман Реведжук – християнський монархіст: хто це такий і чому він судиться з Інформатором». Ми вирішили подати і прокоментувати тут кілька уривків із цієї статті.

Д. Петренко пише, що «28 грудня 2022 року на підконтрольних йому інформаційних ресурсах [Роман Реведжук] опублікував маніфест республіканської платформи Рух 25 до П’ятого Універсалу, яким оголосив про створення нової держави під назвою «Велике князівство руське українська народна республіка», яка має діяти як Конституційна християнська монархія та формуватиметься на засадах українського націоналізму. Водночас він заявив, що збирається прийти до влади на президентських виборах у 2024 році».

Д. Петренко також звертає увагу читача на те, до чого закликає Реведжук:

«Ми закликаємо всіх наших прихильників у всіх регіонах України мобілізовувати зусилля і заявляти про себе. Зробіть, щоб наша символіка ВКР УНР з’являлася на адміністративних будівлях та в публічних місцях по всій країні. Ніщо не зупинить ідею, час якої настав. Дійте. Від нас залежить майбутнє. Слава Всевишньому і ВКР УНР».

Д. Петренка здивував і ще один факт, повʼязаний їз Реведжуком:

«Рух ЧЕСНО проаналізував статистику переглядів профілів політиків на платформі ПолітХаб у 2023 році і представив топ-10 найбільш читаних. Так от. На сьомому місці Роман Реведжук!

“Сьомим у списку є скандальний журналіст Роман Реведжук, який у своїх соцмережах регулярно повідомляє про начебто астрономічні втрати ЗСУ у війні проти рф та критикує військове керівництво та президента України. Реведжук ще у 2020 році виїхав за кордон, окрім поширення фейків він відомий тим, що у 2014 році отримав акредитацію на роботу журналістом у так званій “ДНР”. Він двічі невдало балотувався до Верховної Ради як самовисуванець — у 2014 та 2018 роках. Окрім цього Ревежук був помічником нардепа попереднього скликання ВР Олега Барни, який у цьому році загинув на фронті”, — повідомляє рух «Чесно».

Дійсно, в Реведжука багато прихильників. Перш за все, з Західної України. І вони постійно пишуть йому хвалені оди в соцмережах», — пише Петренко. 

Від УСІМ:

Роман Реведжук справді є дивним явищем. У його світогляді віддзеркалюється інфантилізм і невігластво, характерні для значної частини, якщо не для більшості українського суспільства.

От Реведжук у своєму «П’ятому Універсалі» вигадав нову державу під назвою «Велике князівство руське українська народна республіка», яка має діяти як Конституційна християнська монархія та формуватиметься на засадах українського націоналізму.

Покажіть саму назву «Велике князівство руське українська народна республіка» будь-якій грамотній людині (необовʼязково, щоб це був учитель української мови), і вона зауважить у цій фразі дві помилки: смислову і пунктуаційну. Смислова помилка в тому, що автор назви намагається схрестити бульдога з носорогом — князівство з республікою.

Далі у таку ж суперечливість входить і конституційна монархія з президентством, і націоналізм… Реведжукові явно бракує знань з історії, суспільствознавства, політолоґії, ну, і граматики із синтаксисом.

І от автор «Пʼятого Універсалу УНР» Реведжук, претендуючи на посаду президента «Великої України», схоже, приміряє на себе корону (чи шапку Мономаха?!) конституційного монарха — самодержця всія України. «Ну, це ж красіво!» — сказав би інший «монархіст» Олексій Арестович.

Круто, чи не так? Особливо — для хлопця з карпатської глибинки та «з династії Гаврилюків». І дарма, що ті Гаврилюки ні ґенетично, ні історично не мають стосунку до жодної королівської династії, що давало б бодай якесь право претендувати на княжий стіл.

Ось як монархію пояснює Інститут історії НАНУ:

«МОНАРХІЯ – держ. форма, яка історично характеризувалася єдиновладдям монарха (фараона, імператора, короля, князя тощо) як політ. правителя, а за нових часів – особливостями статусу монарха як глави держави за власним правом, котре він набуває в порядку престолонаслідування. М. визнається однією з двох історичних і водночас типових на сьогодні форм держ. правління (друга – республіка)».

З рівня окремо взятої особистості тепер перейдімо на рівень цілої української спільноти. Опинитися у десятці (не десятим, не девʼятим, не восьмим, а сьомим) публічних осіб, якими цікавляться українці, — це справді щось.

Цей «іконостас» є яскравим свідченням того, на якому рівні національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) перебуває українське суспільство. І це не може не тривожити справді здорові сили української спільноти.