УКРАЇНА — ЦЕ ВОЛЯ – УСІМ

Державний проект «Україна» неодмінно буде антиросійським

Майже неможливо «у двох словах» пояснити, що будь-який самостійний, незалежний та автентичний державний проект «Україна» неодмінно буде антиросійським. Проте, я все таки спробую.

Те культурне явище, що ми сприймаємо як «росія» обов’язково передбачає універсальну ідентичність, яка жодним чином не спирається на етнічні особливості походження людських істот. Умовна мати-сім’я тут не грає особливої ролі у вихованні соціальних стереотипів. Культурне тло, що лежить в основі специфіки поля стосунків, там передбачає певні стереотипи поведінки, які диктують ті, що володіють силою домінувати.

Певні правила, за якими людські істоти в тому світі спілкування і співжиття сприймають себе та оточуючих в якості своїх. і “свої” там ті, що вміють принижувати та вирішувати за людину її долю.

Культивується виключне правило на примусове позбавлення людської істоти природнього права розпоряджатись власним життям та вирішувати свою долю самостійно. Від народження.

Основа рускаго міра – це боротьба із загрозою свободи. Страх перед «хаосом свободи» головна емоція єдності, яка породжує спільності в тому світі стосунків. Людина повинна підкорятись іншій людині (чи обставинам) або загинути. Культурний простір автентичного конгломерату «росія» це обов’язковий примус та погроза застосувати насильство. Це примусове відчуження свободи розпоряджатись власним життям.

А тепер давайте, спитайте себе що таке «Україна» …

Кожна притомна людська істота відчує усіма фібрами свого єства, що «Україна» — це свобода, а точніше Воля. Україна – це Воля. Україна — це простір стосунків де панує Принцип “не розпоряджатись чужими життями без їх згоди”.

Реалізація головної культурної концепції поля стосунків в українських світоглядних теренах неодмінно приводить до необхідності реалізації просторово-правового формату, в якому Воля є головним пріоритетом та домінантом. Культура спільності в українському світоглядному аспекті це не відчуження Волі, а усіляке плекання права людської істоти самостійно розпоряджатись власним життям.

Отже, і як ви хочете поєднати «росію» з «Україною»? Особливо в одному полі правил, законів та нормативів. Це не можливо.
Усвідомити цю тектонічну глибину культурної прірви між світом примусу та світом Волі є головним завданням для людей, які пов’язують своє життя із долею Земель Українських.

Жодної «росії» тут бути не може. Навіть у формі «русі» або інших форматах проявлення людожерської сутності культурного феномену побудови колективного простору співжиття на відчужені Волі. Будь-яка “русь” це повна відсутність феномену Українства.

Не треба боятись визначення «антиросія». Взагалі, не має сенсу боятись «росію». Росію треба бити, бити боляче та безжалісно. Бити, щоб продемонструвати єдиний вагомий аргумент, який для них є цінністю. Росія боїться та підкоряється лише Вільним-Сильним. Ця культурна агломерація понад все цінує (і боїться до всрачки) здатність інших людей бути вільними-самостійними.

Цей культурний феномен має бути виведений на чисту воду, розкритий, розібраний під світлом судового розслідування та засуджений.

Засуджувати необхідно не керівників росії і навіть не росіян, засуджувати необхідно Принцип, за яким ці людські істоти позбавляють себе усього людського. Запевняють себе та вимагають від інших відмовитись від «Права НЕ розпоряджатись чужими життями без їх дозволу».