ГОСТРЕ СЛОВО ДОНЕЦЬКОГО БАНДЕРІВЦЯ​

Привіт пересічний! Прийшов час розказати тобі, чому ти — худоба

Привіт пересічний! Прийшов час розказати тобі, чому ти худоба. Не віриш? То слухай.

Пам’ятаєш, як ворог напав у 2014? Як гинули розірвані на шмаття прикордонники та бійці ЗСУ, коли нелюди гатили артилерією через кордон?
Одночасно з цим, одна хрипата мавпа скакала по Москві і шуткувала про те, що ніхто не напав, а просто російські військові пересунули кордони?

Ти на словах був патріотом, але це проковтнув, не зненавидів, не спротився? Ти — худоба! Рогата і жвачна.

Пригадай, як потім те саме опудало у своєму бидло-шоу порівняло Україну з порноакторкою — цвіркнув тобі прямісінько у рота і ще трішки в очі. Ти проковтнув, не згидував.

Ти в тилу не переймався. Ти був в окопах? За кого? Кого захищав? Порноакторку чи рідну землю пращурів, твою і твоїх дітей? Проковтнув? Не згидував? Не зненавидів? Ти — худоба. Рогата і жвачна.

Тепер згадай, як у тому самому бидло-шоу “пошуткували” — показали Українську Армію у вигляді барана, у той час, коли вже були перші жертви, коли сєпари штурмували військові частини, знущалися з полонених, вбивали їх в катівнях, калічили фізично та душевно.

Ти проковтнув шутєєчку? Не згидував? Не зненавидів? Ти — худоба. Рогата і жвачна.

Ти пам’ятаєш, як за український прапор вспороли живіт і вбили Володю Рибака?
Як лежали загиблі з Небесної сотні у церкві, накриті українським прапором? Як окупанти під Дебальцево, знущаючись, накривали ним трупи наших воїнів, складені на купу? Як берегли його, скриваленого та простріленого бійці АТО? Як ридали від щастя ті, хто побачив його на адміністративних будівлях після звільнення від окупації? Як ридали вони, почувши державний гімн?

А потім одне маленьке наркоманське ніщо, зробило сцену на святі Незалежності у вигляді прапора країни і скакало по ньому, топтало ногами, в той час, коли замість параду було чергове бидло-шоу з сердючкою і зайчиком в шортиках, який махав нашим прапором?

І усе це після паплюження гімну якоюсь шваброю з торшером на башці, що називає себе реперкою. Нашого святого гімну, який грають на похованні загиблих бійців під час салюту почесної варти.
Спаплюжили свято Незалежності, державний прапор та державний гімн.
Ти проковтнув? Не згидував? Не зненавидів? Ти — худоба. Рогата і жвачна, а простіше і точніше ZеЛЕНІ Гуан Дони!

Ти читав чи чув по ТБ новини з 2014 року, що у церквах РПЦ переховувалися під виглядом паломників ДРГ окупантів? Те саме ти читав і чув у лютому 2022. Ти пам’ятаєш, як ці московські попи відмовлялися відспівувати наших воїнів? А ще раніше сектанти РПЦ роками розносили маячню про те, що української нації не існує, що українці — це спотворені заходом русскіє…
Все це чітко вказувало на те, що російська церква — це ефективна зброя в руках ворога і що нам для виживання потрібна власна українська, незаангажова, незаполітизована, непродажна, визнана світовим православ’ям народна церква.

І нам її дали. Зробили неможливе протягом майже 30 років — новостворена ПЦУ отримала Томос про автокефалію!

Щоб худоба не повернулася до людського стану, сьогодні її годують відвертим лайном. Наприклад, відосиками Поворознюка. Там по мільйону переглядів.

Ти жереш і це, пересічний, тому що бидло — Поворознюк — це концентрований ти. Це худоба у чистому вигляді, але домінуюча. Це — твоє обличчя, але не сьогодні. Ти просто дуже хочеш бути саме таким.
Саме тому ти, пересічний, обираєш Лозінського головою ОТГ і це твій не останній вибір.
Отже, ти худоба, рогата і жвачна. Подобається це тобі чи ні. Розумієш ти свій стан чині.
Це не образа, а діагноз.

Одужання можливе виключно через усвідомлення свого реального портрету без ретуші й самообману. Знімай рожеві окуляри і може тоді в українського народу буде майбутнє.

Донецький бандерівець

Від УСІМ:

Донецький бандерівець має рацію в тому, про що він нагадує пересічному громадянину України. Проблема лише в тому, що цей Донецький бандерівець нічим не відрізняється від пересічного українця, до якого він звертає своє слово. Чому?

Та тому, що відтоді, як Україна проголосила Декларацію про державний суверенітет, Донецький бандерівської, як і усі інші громадяни України повівся на вудочку попередників того, про кого він пише у наведеному вище тексті.

Він не знайшов для себе місця серед прихильників ідеї системних устроєвих змін тоді. Він не підтримує заміну радянського суспільного устрою на якісно новий суспільний лад, заснований на українських національних традиціях і звичаях навіть тепер. Він моралізує, але практично залишається таким же пересічним, як і всі ті, на кого він направляє свої інвективи. Коло замикається.

Більше того, Донецький бандерівець не поспішає навіть додати свій підпис до Звернення, ініційованого майже два роки тому Орґкомітетом Руху Світового Українства.