ГОЛУБИ МИРУ
1 min read
В інформаційному просторі замаячили «мирні ініціативи»
З Вайбера залетів до нас «голуб миру» — агітаційно-пропаґандистський кліп, у якому веселі фігуристи, очевидно, з балету на льоду викручуються перед відеокамерою під пісню «Ой, у лузі червона калина похилилася…»
На тлі цього жахливого несмаку на картинці періодично завмирає текст заклику: «Голуб миру! // Передаю по ланцюгу! // Не переривай, // Передай далі!»
Звісно, автори аґітки не забули про ЗСУ. Щоправда, прочитати, куди «ЗСУ запрошує ворог…», неможливо через «смайлик» «Thank you»…
За цим іде пообрізуваний з усіх боків транспарант і більшим текстом подяки ЗСУ, але нещирість лізе з усіх щілин…
«Голуб миру» нагадав весну ще 2022 року, коли невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну російські й проросійські активісти у соцмережах дружно повставляли на аватарки зображення білого голуба із зеленою гілочкою у дзьобі.
На ту акцію ми відгукнулися публікацією «ГОЛУБКА МИРУ», героїнею якої стала відома багатьом в українській громаді Великого Вашинґтона проросійська активістка.
У цьому звʼязку виникає цілком резонне запитання: хто ж тепер запустив уже україномовний варіант «голуба миру», винайденого навесні 2022 року проросійськими гнидами?
Очевидно, що цього «голуба» запущено не просто так, а щоб схилити Україну й українців до припинення війни, тобто спротиву, й піти на переговори з Росією.
Російськомовні блоґери, які намагаються переконати нас, що вони — проукраїнські, вже давно через російський інформаційний простір просувають в українське суспільство ідею припинення війни з боку України, «тимчасову» відмову від окупованих Росією територій України буцімто для того, щоб «зберегти людей», щоб ці люди не гинули на фронтах, а потім через роки чи й десятиліття повернути окуповані території «дипломатичним шляхом».
Таку маячню ви можете почути буквально в кожному стрімі Дениса Єлисевича, який утік з України чи то справді від переслідування Офісом Президента України, чи то від мобілізації… З його Ютюб-каналу не раз почуєте й філософствування про незрозумілість самого поняття «перемога» для України та заяви про те, що вихід ЗСУ на кордони 1991 року навряд чи можна буде вважати перемогою.
Так може мислити лише людина, яка абсолютно не розуміє природи війни Росії проти України і яка трактує цю війну як будь-яку іншу війну. Єлисевич не розуміє, що пропаговане ним «заморожування конфлікту», як, власне, й вихід ЗСУ на кордони 1991 року, дасть РФ перепочинок і можливість підготуватися до нового вторгнення в Україну.
Дехто з російськомовних блоґерів — однодумців Єлисевича — ці речі починають усвідомлювати й розуміти.
Наші читачі знають, наскільки критично я ставлюся до всього, про що і як говорять Алєксєй Арестовіч та Сєргєй Любарскій, які належать до сонму тих експертів з України, що щедро засівають своїми думками російський інформаційний простір.
І перший, і другий не сприймають війну Росії проти України як екзистенційну. Вони також далекі від розуміння природи цієї війни, оскільки їм бракує знання історії України в цілому й історії українсько-російських взаємин зокрема.
Обговорюючи цю війну лише як одну із воєн в історії людства, звісно, вони будують свої спостереження й висновки начебто на проукраїнських засадах, а відсторонено, що й заважає їм вийти на україноцентричну концепцію стратеґії перемоги, а відтак і успішного розвитку України на тривалу перспективу.
Останнім часом вони почали висловлювати думки щодо становища в Україні і з Україною у цілому світі, які співвідносяться з тим, що ми говоримо від самих початків аґресії Росії проти України, і особливо — після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Це й спонукає нас запропонувати вашій увазі відеозапис діалоґу Арестовіча з Ніколаєм Фєльдманом у відеоблозі Юрія Романенка, а також черговий відеоролик С. Любарского, присвяченій проблемі мобілізації в Україні.
* * *
Для нейтралізації, ба навіть для оптимізації (в сенсі оптимізму) надамо слово й експрезиденту Віктору Ющенкові:
В. Ющенко, звертаючи нашу увагу на фразу, висловлену Джо Байденом, уже вкотре засвідчив своє романтичне розуміння і ставлення до всього, що відбувається в Україні і з Україною. Романтизм чи романтика, на жаль, не допомагає перемагати.
А от глибоке й серйозне осмислення й переосмислення Ющенком свого президентства та його наслідків напевно допомогло б розвʼязанню багатьох проблем, з якими тепер доводиться мати справу Україні й українцям.
На превеликий жаль, Віктор Андрійович своєю найбільшою помилкою вважає Юлію Тимошенко, хоч вона була лише його попутницею. Значно більшими помилками Ющенка було те, що він зберіг радянський суспільний устрій, не ініціював системних устроєвих змін в Україні, не виконав своїх власних обіцянок, повернув до влади В. Януковича… Ну, й розвалювання ЗСУ за його президентства йшло вельми успішно…
