РОСІЯНИ ЗНИЩИЛИ МУЗЕЙ РОМАНА ШУХЕВИЧА

Більшість експонатів з музею Романа Шухевича біля Львова, в який минулої ночі влучили росіяни встигли евакуювати ще на початку повномасштабної війни з Росією. Зараз вони перебувають в безпечному місці, але будівля музею, на жаль, знищена повністю.

Також втрачені деякі пам’ятні речі Шухевича серед яких стіл крісла, фотель та фортепіано.

Знищені скульптура Степана Бандери і погруддя Романа Шухевича.

Музей знаходився в будинку, де відбувся останній бій Шухевича з московськими карателями, в якому він і загинув.

Мій батько був старшиною, тобто офіцером УПА, і йому доводилося зустрічатися з Шухевичем та виконувати поставлені ним завдання.

Зокрема, батько розповідав мені про те, що одного разу Шухевич особисто прибув, аби виручити мого батька, на якого звели наклеп сталінські агенти, які вдавали з себе членів ОУН-УПА.

За дорученням Шухевича батько, зокрема, займався перебазуванням зброї, яка була залишена для УПА вояками дивізії “Галичина”. Пізніше батько навіть показував мені місця, де була захована ця зброя — і в лісах, і навіть у місті Львові.

Також батько організовував таємне перевезення продовольства із Західної на Східну Україну для порятунку українців від Голодомору 1947-48 років.

Це також йшло, як операція штабу УПА, при чому з використанням залізничних вагонів.

Завдяки цьому голод 1948 року у північній частині України не набув таких жахливих масштабів, як у 1933 році. Хоча на півдні України цей голод у 1948 році був таким самим жахливим і вбивчим, як і в 1933 році. Тому що транспортування харчів на Схід здійснюваллся через поліські лісові райони, в тому числі й через територію Білорусії.

Взагалі для моєї родини Шухевич не якась абстрактна історична особа, а реальна і добре знайома людина. Тому що Роман Шухевич також виходець з Радехова.

Його дружина також з Радехівщини, з села сусіднього до села, в якому народилася і виросла моя мама. Її батьки зналися і дружили з родиною мого діда.

Володимир Мартинюк