КІНЕЦЬ РОКУ — НЕ КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ
1 min read
Чим переймаються українці напередодні Нового року
Останні три дні перед Новим роком ми вирішили відзначити підбірками записів, які випадають в українському сеґменті соцмереж, щойно ми заходимо у той же Фейсбук…
1.
Валерій Чалий: Куди можна задонатити на якнайшвидше виробництво українських балістичних ракет дальністю 1000–1500 км?
Лише з подоланням асиметрії в дальності і потужності ураження ці збожеволілі гопніки від геополітики про щось замисляться.
Від УСІМ: Валерій Чалий напевно розуміє, що можна було б задонатити Петрові Олексійовичу, вірним соратником якого він був ще не так давно. Підсвідомість, однак, нагадує йому, що ПОП все-таки ненадійний: мав змогу налагодити виробництво ракет, але не налагодив, зате гнав у зону АТО свої технічно нікчемні «Богдани» за завищеними цінами, і тепер шле на фронт автомобілі уже як волонтер…
2.
Сергій Громенко: Може, хтось напише актуальну книжку: “Від інфантів до інфантилів: історія деградації державного управління в світі”, га? У нас би гарно продавалася)
Кирило Латишев — у коментарях: Просто ця теза видається більше емоційною, ніж раціональною особливо з вуст ліберала. Ви можете сказати що на заході раніше державне управління було більш якісним. Окей. А як тоді управлінські рішення щодо початку війни у В’єтнамі? Наскільки я пам’ятаю приводом для початку активної війни були два інциденти на морі другий з них досить мутний (про це я дізнався у відео про в’єтнамську війну на каналі історія без міфів). А як вам управлінське рішення про мобілізацію 100 000 Макнамари? Більше того ваша теза про деградацію управління не може мати під собою світоглядних засновків якщо ви ліберал. Тоді вам треба бути до кінця чесним і послідовним традиціоналістом в дусі Юліуса Еволи.
Від УСІМ: Яка суголосність із записом В. Чалого!
3.
Сергій Гайдай: Формула відношення влади до громадян від Валерія Пекара у моїй невеличкий редакції:
«Коротко про Національну стратегію доходів.
Ми будемо доїти корову вдвічі більше, і вона даватиме вдвічі більше молока.
Не вийде. Бо корова або помре, або піднімє доярів на роги»
4.
Оксана Давида: Я не знаю, як львівський скульптор Володимир Цісарик (Volodymyr Tsisaryk ) назвав цю свою роботу. Неймовірно експресивна, жива і чудова з артистичного погляду скульптура. Дозволю собі на правах колеги по художньому цеху (навіть маю тверду четвірку за свою першу скульптуру в Львівській Академії мистецтв від самого Маестро Дмитра Крвавича, що ой як було нелегко…) дати свою назву цій композиції:
«Україна нескорена»
Образ прекрасної Жінки, що безпомічна і водночас сильна в своїй невинній наготі, дійсно нагадує Україну, котра намагається вирватися з кровожерливої пащі, втриматися від падіння в це колюче провалля мороку , що хоче її плоті і її вільного духу.
Хоче, бо той кривавий чорний морок і живиться чужим щастям, чужим світлом і чужою енергією. Бо він нездатний породити щось своє, морок лише ковтає своїх жертв і хоче ще…
Жінка завмерла, руки складені на грудях, з уст виривається крик болю, чи стогін передчуття боротьби, яка ще попереду. Момент, коли треба просто втримати рівновагу на вістрі зла, і зібравшись з силами, вирватись і повернутись до життя. Бо життя завжди переможе смерть, так було і буде. Бо Жінка здатна на неймовірні чудеса і несподівану силу, коли треба боронити своє, свій рід і свою любов…
З Новим переможним Роком, моя несамовита і нескорена прекрасна рідна Україно!
5.
Сергій Чаплиґін: Міркування в тему футурології…
Згідно Тоффлера: «Мешканці Землі розділені не тільки за расовою, ідеологічною чи релігійною ознаками, але також, у певному сенсі, і в часі.
Вивчаючи сучасне населення планети, ми виявляємо незначну групу людей, які все ще живуть мисливством і рибальством. Інші, їх більшість, покладаються на сільське господарство. Вони живуть приблизно так само, як жили їхні предки сотні років тому. Ці дві групи разом становлять близько 70 % населення Землі. Це люди минулого.
Понад 25% населення земної кулі живуть у промислово розвинутих країнах. Вони живуть сучасним життям. Вони продукт першої половини XX ст. сформовані механізацією і масовою освітою, виховані на спогадах про аграрно-промислове минуле своєї країни. Вони — люди сучасного.
Решта 2–3 % населення планети не можна назвати ані людьми минулого, ані людьми сучасного. Бо у головних центрах технологічних і культурних змін, в Нью-Йорку, Лондоні, Токіо про мільйони людей можна сказати, що вони живуть у майбутньому. Ці першопрохідці самі того не усвідомлюючи, живуть так, як інші будуть жити завтра. Вони розвідники людства, перші громадяни постіндустріального суспільства».
Постає питання часових проміжків історичних типів суспільства.
Ну з премодерном (традиційним, доіндустріальним суспільством) все зрозуміло – це найтриваліший із трьох періодів, його історія нараховує тисячі років. Більшість своєї історії людство провело саме в премодерні.
Щодо модерну (індустріального суспільства). Коли він постав та коли закінчився (чи взагалі закінчився)?
Якщо рахувати з часів промислової революції, що охопила спершу Англію і Голландію, а згодом і решту країн світу – то це початок ХVIII століття. Тоді в Україні це приблизно десь друга половина XIX ст.
Якщо ж брати інші, не економічні, критерії – Ренесанс, Реформацію, Просвітництво? Тоді який саме період?
Відносно постмодерну.
Чи можемо вважати його першим «виходом на суспільну арену» молодіжний бунт наприкінці 60-х рр. XX от., який задекларував смерть протестантської трудової етики як морального підґрунтя західної індустріальної цивілізації і введення в пріоритет «постматеріалістичних цінностей»?
Чи брати економічний критерій – другу половину XX ст. коли у найрозвинутіших країнах світу, таких, як: США, країни Західної Європи, Японія різко зросло значення знань та інформації?
Зрозуміло, що постіндустріальне суспільство не заміщує індустріальне, так само як індустріальне суспільство не ліквідовує аграрний сектор економіки.
Але все ж таки тоді який відсоток населення сьогодні в ХХІ столітті живе в минулому (традиційному суспільстві), який в сучасності (сформовані індустріалізацією, механізацією, масовою освітою та виховані на спогадах про аграрно-промислове минуле своєї країни), а який в майбутньому (складному мобільному суспільстві, яке базується на високо передових технологіях та постматеріалістичній системі цінностей)?
Хто якої думки?
* * *
Ви думаєте, ці люди — інтелектуали чи інтелігенція (кому що до вподоби у своїй масі — чують один одного у цій какофонії? Танець глухарів…
Тим часом…
Позірно проукраїнські російськомовні блоґєра — Алєксєй Арєстовіч, Дмітрій Ґордон, Дєніс Єлісєвіч, Сєрґєй Любарскій, Юрій Романєнко і несть їм числа — обговорюють важливість переговорів з Росією, дискутують, хто з них правдивіше чи щиріше маніпулює свідомістю українців, а ще змагаються, хто з них затягне більше громадян України в російський інформаційний простір і затримає там якомога довше…
А поза усім тим…
Світові ЗМІ повідомляють, що Росія здійснила найбільшу атаку на Україну, наславши 120 ракет і півсотні шахедів. А українцям хоч би що…
З коментарів:
Юрій Ковалів: Навіщо поширювати ці нісенітниці? Всі питання висмоктані з пальця, бо не цим сьогодні живе Україна на краю прірви (дивно, як вона ще виживає). Пройдисвіт арєстовіч, вихованець дугіна не має нічого спільного з українством.
Володимир Іваненко: Ця добірка для того, щоб люди побачили себе в дзеркалі. Ви цього не зрозуміли? Співчуваю…
Юрій Ковалів: Не побачать. Хлопцям на фронті не до дурниць, а вата завжди або жирує, або животіє, але ніколи не мислить
Володимир Іваненко: Колеґо! Ви неуважно читали підбірку. Це невеликий випадковий (типовий) зріз того, що ми з вами щодня й щогодини бачимо в українському ФБ. Публікація має на меті спонукати людей ЗАМИСЛИТИСЯ, якими дурницями вони тут займаються.
Я знаю, ви — один із найсерйозніших користувачів ФБ, але й ви із своїми постами забуваєте про те, чим живуть хлопці на фронті, мирні жителі під бомбуванням і т.п.
До речі, а ви додали свій підпис до ЗВЕРНЕННЯ?
* * *
Ваша підтримка Української Світової Інформаційної Мережі (УСІМ) дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на УСІМ. Дякуємо!
