ДОЧЦІ НА ВІСІМНАДЦЯТИРІЧЧЯ

Від скромності батько не помре…

Батько пише дочці на вісімнадцятиріччя. Те, що мало б бути сказано в приватному помешканні у присутності родичів і, можливо, найближчих друзів, виноситься у соцмережі, тобто у публічний простір, щоб це змогли побачити й прочитати тисячі, сотні тисяч, ба навіть мільйони людей. Чоловік, безумовно, від скромності не помре. Але й про те, що його дочку можуть зурочити заздрісні люди не думає. Як не думає й про те, що в Україні іде жорстока війна, в якій гинуть і стають каліками чиїсь діти. Сумно…

Наскільки нам відомо, автор цього панеґірика зовсім недавно публічно перейшов на українську. З дочкою він напевно продовжує спілкуватися російською, і цей нюанс додає до тексту ще й цинізму.

Публікуючи батькову оду як взірець недоречності, відвертої демонстрації жлобства в публічному інформаційному просторі, ми не вказуємо ім‘я автора і посилання на джерело.

* * *

Тобі сьогодні 18 років. Дуже скоро ти закінчиш американську школу та за декілька місяців поїдеш з дому навчатися антропології в Brown University, університеті Лігі Плюща.

Як же швидко пролетів час…

Тільки вчора я забирав тебе з мамою з одеського пологового будинку в 2005, займався твоїм здоров’ям в перший рік життя, поїхав від тебе «на заробітки» до Києва – тільки для того, щоб за півтора роки прикрашати для тебе кімнату принцеси в квартирі на Хрещатику. Потім садочок на Софіївській, та Матвей Еде..ман, до якого ти планувала переїхати жити в 6 років. Шахи, в які ти не хотіла грати. Наша квартира з твоїм чудовим видом на Київ. Потім любима школа на Прорізній, студентське самоуправління. КМДШ. Захоплення картингом, скейтом та модою. Одеса, в яку ти завжди любиш повертатися, джаз во Львові, Бугаз. Книжки, які ти не любила читати в дитинстві, тільки для того, щоб в тінейджерскі роки майже ніколи не випускати їх з рук. Математика, яка тобі не дуже далась в 6 класі, і ми до сих пір з цим боремось. Літні семестри в Уельсі.

Переїзд в США в 12-річномі віці. Твоя подружка Влада, з якою ти товаришуєш всі ці роки. Нові школи і вибори віце-Президента середньої школи. День, який ти провела як стажер Крістін Лагард в МВФ. Гарвард, Йель, які ти побачила перший раз в 7 класі та захотіла навчатися в кращому виші. Студентський активізм на рівні округа та штату, твої виступи в Конгресі штату. Модерації дискусій дорослих. Активізм, який привів тебе до виступу на Ген асамблеї ООН в 15 років. Ковід, та майже півтора роки навчання в онлайн із дома. Подяка від супертінтенданта округу за твою соціальну роботу. Виступи на конференціях та презентації, які ти вмієш робити з першого класу. Твоя українська, яку ти тільки вдосконалила за останні роки. Баскетбол.

Наші подорожі на авто в США та постійні бесіди. НЙ, Чикаго, які тобі дуже подобаються. Твоя безмірна любов до молодшого брата. Наші щорічні фотосесії. Виграна стипендія на навчання в UWC Costa Rica, але рішення залишитися вдома. Твій інтерес до соціальних наук, політології та антропології. Дебати в Гарварді та інших вишах. Робота з Джіліан Тетт на YES. Твоє захоплення журналістикою, яке спочатку почало тобі приносити гроші, а потім привело тебе до позиції редактора одної з найкращих шкільних газет в США. Твої статті, які ставали найкращими статтями дня в США, включаючи ту, яка була на початку війни.

Реєстрація твоєї студентської організації ПУШ в Україні прямо перед війною. Війна та та робота, яку ти почала з багатьма студентами на підтримку українців. Спорт та Equinox. Закінчення української школи з золотою медаллю в минулому році. NPR та NYT Daily подкасти, з яких ти починаєш свій день вже декілька років. Не вступ до Йєлю, але вступ до декількох інших вишів, із яких ти обрала Brown, тому що його вайб дуже тобі лічить. Gap year, який ти взяла, щоб попрацювати. Перші непогані гроші. Але і багато друзів, яких ти отримала в Джорджтауні, Йелі. Твоя посмішка, розум, доброта, відповідальність, твоє велике серце і Твоє «дякую» татові та мамі.

Я поки ще не починаю плакати, хоча впевнений, що скоро буду шукати підтримки друзів з порадами, як впоратися з тим фактом, що твоя любима донька вже починає своє власне незалежне життя, і напевно, я вже не буду так гарно обізнаний в тому, як саме ти живеш…

Але поки що ти не поїхала, з днем народження! Ми тебе дуже любимо та пишаємося тобою всі ці роки. Я не знаю, наскільки великим буде світ, який про тебе дізнається, але знай – твої батьки завжди будуть готові тебе почути. Ти тільки позови… любимо до безтями…