ОСВІТКА ВІД КОЛИШНІХ МІНІСТРІВ, ДРУЗІВ І КОХАНЦІВ

Як гадаєте, де найкраще вирішувати проблеми зруйнованих рашистськими обстрілами українських шкіл? Кардинально змінених навчальних планів? Як з «дистанційки» перейти на нормальні уроки? І ще безліч усього. Правильно, у Вашингтоні! В нашому посольстві, зокрема. Але не віртуально – то ж серйозні люди зібралися! Купили авіаквитки (не за свої, дорого!), прилетіли до Америки, класно потусили… Тобто, даруйте, попереймалися клопотами вітчизняного шкільництва.

З допису посла України в США Оксани Маркарової:

«Чудова презентація співзасновниць благодійного фонду savED Anna Novosad та Ksana Nechyporenko з результатами дослідження «Війна та освіта. Як рік повномасштабного вторгнення вплинув на українські школи». Захід став можливим завдяки підтримці партнерів проекту – Американських рад, Міжнародного фонду «Відродження» та громадській організації United Help Ukraine.
До учасників з Києва звернувся новопризначений міністр освіти і науки Оксен Лісовий».

Правда ж, школярі України та їхні батьки й педагоги, вам отакезно полегшало від цієї події? Просто гора з плечей! Уявляєте, якби не у Вашингтоні збіговисько провели, а десь на березі океану у Флориді? Всі учнівсько-вчительські біди одразу вирішилися б! А чого, ці слуги нашого народу такі, вони можуть… Подбати про українську освіту з Америки, звідки ж іще?

І щоб дбала – презентацією – колишня міністр освіти Анна Новосад (на фото – в білому костюмі), яку Ірина Фаріон колись, було, спіймала на купі помилок в коротенькому тексті. Ганьбисько конкретне на всю країну. За сумісництвом пані Новосад – екс-дама серця прем’єр-міністра Гончарука, теж уже, на наше щастя, колишнього.

Сам він, до речі, — в сонячній Каліфорнії, в Стенфорді “викладає”. Еге ж, і собі «освітянин»… Ще раніше Олексія-самокатника партнери-глобали влаштували в розкішну синекуру – трудився «дослідником», не покладаючи… Точно не рук, бо балаканиною про важливість демократії в інституції «демократів» американських. Її заснували для пригодованих закордонних своїх. Це Eurasia Center, Центр Євразія при Atlantic Council, Атлантичних Радах. Там Гончарук отримував у середньому тисяч 90 доларів на рік – дані сайту Glassdoor.

У Стенфорді теж незле платять. За що? Тільки не регочіть так голосно, аж сюди чутно, бо я солідне джерело цитую, сторінку Eurasia Center. Вони серед особливих заслуг Гончарука вказують: це «єдиний український прем’єр, якого не переслідували за корупцію»! А ви думали за які ще досягнення до Америки «підвищувати кваліфікацію» посилають?!

Ок, ближче до українських освітянських проблем на території США. Ще одна гостя з Києва – Оксана Нечипоренко, директор Global Office. Знову будете сміятися, але теж не чужа людина Гончаруку – з часів його прожекту 2018 за назвою «Люди важливі», однією з таких людей у політичному об’єднанні була п. Нечипоренко.

Одне слово, усі соросята в зборі. Порішали за навчальний процес. Бо нема чим більше посольству займатися. Не буде ж пані Оксана за лендліз собі горлянку дерти перед Байденом! Чи ті ж танки «Абрамси». Чи літаки-винищувачі. Чи ще довжелезний список, як би, нарешті, варто працювати під час жахливої війни українській амбасаді. В країні, нашому найважливішому стратегічному партнерові, США.

Замість того просто гарно посиділи, поговорили про школу. Якого дідька тоді О. Маркарова не поїде назад до Києва? Звідти ближче й дешевше перейматися освітою.
Тому що до неї захотіли приїхати Анна і ще одна Оксана, ось якого.

Людмила Пустельник

Від УСІМ:

Вважаємо за необхідне пояснити, що згадані в тексті Американські ради з міжнародної освіти — це перейменована після розпаду СРСР Американська рада викладачів російської (ACTR — її анґломовна абревіатура), про яку зараз важко скласти уявлення за пошуком у Ґуґлі. Створена вона була кілька десятиліть тому як американське представництво Міжнародної асоціації викладачів російської мови. Останню ж Радянський Союз засновував як інституцію для просування «русского міра» в різних країнах світу.

Після розпаду СРСР і зміни назви, попри значні зміни і в орієнтирах, суть діяльності цієї орґанізації не змінилася. Вона залишається доволі активним аґентом впливу «русского міра» в США.

Що стосується громадської організації United Help Ukraine, то це орґанізація, яка виникла 2014 року, основний кістяк якої до того ніяк не проявлявся в українській діаспорі США. Не маючи достатніх знань про життя української громади й навіть не маючи жодного уявлення про взаємозв‘язки України з діаспорою, на перших порах активісти цієї орґанізації заходили навіть у конфлікт із лідерами діаспорних орґанізацій, звинувачуючи їх у тому, що вони «нічого не роблять для України».

Зараз ця орґанізація справді активна і продуктивна у зборі матеріальної і фінансової допомоги Україні. Як і СКУ, УККА та інші орґанізації, зайняті збором коштів, частину зібраних грошей залишають собі; це можуть бути досить великі суми. Звіти, на жаль, не оприлюднюються.

У проектах, де відсутній фінансовий інтерес, названі вище орґанізації участі не беруть. Їхні представники, наприклад, не додали жодного підпису до Звернення, ініційованого Орґкомітетом Руху Світового Українства.