КИТАЙСЬКІ КОМУНІСТИ НА ПІДСОСІ У СТАЛІНА

Юрія Михальчишина вразив такий документ:

“Распіска

Получіл от т. Міхайлова Триста тищ (300000) амєріканскіх долларов.

Получіл Мао Тзе Дун 28.IV.38″

«Прикольно, китайські комуністи на підсосі в Сталіна себе почували. Зараз, правда, навпаки…» — пише Ю. Михальчишин.

А я нічого прикольного в цьому не бачу, і ось чому.

У роки мого навчання в Московському унівнрситеті імені М. Ломоносова, де я вивчав журналістику й американістику, а по військовій кафедрі — спецпропагагду серед військ і населення противника, серед моїх викладачів з військового фаху був один старий уже, але ставний полковник.

Не пригадую, що він нам викладав (можливо, стратеґію і тактику), який запам‘ятався передусім його численними розповідями про його роботу в Китаї.

Про це я докладно розповідаю у своєму тексті, не так давно переопублікованому на моєму особистому сайті: «ТРОХИ СПОГАДІВ, ПОВ‘ЯЗАНИХ З… КИТАЄМ».

Зокрема, тут я пишу, як «мій викладач-полковник ще молодим офіцером із невеличкою групою червоноармійців азіатської зовнішності був відряджений у Китай допомагати китайським комуністам створювати збройні формування.

Вікіпедія пише, що Народно-визвольна армія Китаю була «заснована 1 серпня 1927 в результаті Наньчанського повстання як комуністична «Червона армія», під керівництвом Мао Цзедуна під час громадянської війни в Китаї».

Починали в нуля, але за якийсь час наш герой зібрав під ружжо, вишколив і загартував у бойових операціях десятки тисяч китайських комуністів, а великий Мао був при ньому комісаром. Його відкликали з «відрядження», здається, 1940 року, коли він був генералом і головнокомандувачем багатотисячного війська.

Підйоми і спади у стосунках СРСР з КНР, ясна річ, позначилися на його військовій кар‘єрі вдома: китайський досвід йому не зарахували. Отож у збройних силах СРСР від піднявся лише до полковника і закінчив свій бойовий шлях на посаді доцента військової кафедри МДУ.

Китайське псевдо мого колишнього викладача, очевидно, можна «вирахувати» за історією НВАК. Його ж справжнє, типово російське прізвище, на превеликий жаль, не запам‘яталося».

Отож цілком можливо, що він і є отой згаданиу у розписці Т. Михайлов. Бо ж хто ще, як не сам головнокомандувач Народно-визвольної армії Китаю мав повноваження передавати Мао Дзе Дунові такі великі на той час суми грошей.

Володимир Іваненко